GoogleTranslate

Ukrainian Chinese (Traditional) English French German Italian Latvian Lithuanian Polish Spanish
 

Шановні колеги, вітаю Вас !

Науковий семінар Інституту біохімії ім. О.В.Палладіна НАН України «Актуальні питання сучасної біохімії» продовжує  свою роботу. 16-го березня (вівторок) о 10-30 в Актовій залі Інституту будемо слухати  доповідь н.с. відділу структури та функції білка Інституту біохімії к.б.н. Корольової Дар’ї Сергіївни «Параметри зсідання крові у пацієнтів, що перенесли COVID-19».

Як завжди, до цього листа додаються авторські тези доповіді.

Запрошуємо Вас та Ваших колег до участі у роботі нашого семінару.

Увага! Участь у роботі семінару можлива виключно за умов користування захисними масками та взаємодистанційного перебування слухачів в залі. Дякую за розуміння !

 

Параметри зсідання крові у пацієнтів, що перенесли COVID-19

Корольова Дар’я Сергіївна, н. с. відділу структури та функції білка Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України

 Актуальність теми: Ендотелійна дисфункція, яка виникає внаслідок імунної відповіді за коронавірусної хвороби 2019 (COVID-19), призводить до розладів у системі гемостазу та навіть до розвитку дисемінованого внутрішньосудинного зсідання крові. Виявлено, що  зростання концентрації D-димеру (продукту розщеплення стабілізованих фібринових полімерів) корелює зі смертністю пацієнтів за COVID-19. Однак, накопичення D-димеру відбувається як при тромбозі, так і при геморагічних ускладненнях, тому цей параметр не можна використовувати як безпосередній маркер загрози внутрішньосудинного тромбоутворення.

Мета: Метою нашого дослідження було простежити стан системи гемостазу у пацієнтів, що перенесли COVID-19, та визначити маркери загрози внутрішньосудинного тромбоутворення за цієї патології.

Методи: Концентрацію розчинного фібрину (РФ) і D-димеру визначали за допомогою методу імуноензимного  аналізу, розробленого в Інституті біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України. Концентрацію фібриногену визначали за допомогою тромбіноподібного ензиму за модифікованим спектрофотометричним методом. Рівень протеїну С визначали з використанням активатора з отрути Agkistrodon halys halys за розщепленням хромогенного субстрату S2236. Вміст претромбіну 1 визначали за допомогою комбінації тестів Екамуліновий час та Протромбіновий час, активуючи протромбін досліджуваної плазми крові активатором з отрути Echis multiaqamatis або тромбопластином.

Було досліджено 191 зразок плазми крові серопозитивних пацієнтів. Зразки було надано Тернопільським Національним університетом імені І.Я. Горбачевського. Пацієнтів розділили на групу без ризику (ГБР), n=28, та групу високого ризику (ГВР), n=163. Останні мали принаймні один із перелічених факторів ризику: цукровий діабет, ожиріння, хвороби серця, респіраторні захворювання та високий рівень артеріального тиску. Стан системи зсідання крові пацієнтів аналізували з огляду на час відновлення після хвороби (до 1 місяця, до 2 місяців, понад 2 місяця) та порівнювали показники пацієнтів ГВР та ГБР. У пацієнтів ГВР параметри коагуляції порівнювали окремо при різних ступенях тяжкості захворювання: легкий (не потребує госпіталізації), середній (потребує госпіталізації), важкий (потребує оксигенотерапії) або критичний (потребує штучної вентиляції легень).

Результати:

Ми дослідили концентрацію РФ, фібриногену, D-димеру, протеїну С, претромбіну 1 у зразках плазми крові серопозитивних пацієнтів, відновлених після COVID-19 (n = 191). Зразки плазми крові серонегативних здорових добровольців відбирали як референтну групу (РГ, n=9). Було показано підвищення рівня РФ (69 % пацієнтів), D-димеру (8 % пацієнтів) та фібриногену (49 % пацієнтів); зниження рівню протеїну С (11 % пацієнтів); появу претромбіну 1 (42 % випадків).

Концентрація РФ  було підвищено в ГБР та ГВР порівняно з РГ (11,9±5,6 мкг/мл та 18,5±19,1 мкг/мл порівняно з 5,4±3,1 мкг/мл). У пацієнтів ГВР, які перенесли хворобу у важкому та критичному стані, рівень РФ зростав удвічі порівняно з пацієнтами цієї групи, які перенесли захворювання середньої тяжкості. Накопичення РФ спостерігали після одужання впродовж двох та більше місяців. Пацієнти ГБР не мали значного підвищення концентрації РФ порівняно з РГ, але після одужання через 2 місяці у всіх таких пацієнтів спостерігали накопичення РФ.

Концентрація фібриногену в плазмі крові пацієнтів, що перенесли  COVID-19, зростала, порівняно з РГ (3±1,2 мг/мл проти 1,9±0,5 мг/мл), і залишалась високою впродовж двох місяців після одужання. Рівень фібриногену підвищувався пропорційно тяжкості захворювання і був найбільшим у пацієнтів, які перенесли хворобу у важкому та критичному стані (4,6±0,5 мг/мл).

Рівень D-димеру статистично достовірно не змінювався за різної тяжкості захворювання. Однак, в плазмі крові хворих ГВР рівень D-димеру було підвищено у 14 % пацієнтів, а в ГБР – у 7 % пацієнтів.

Висновки: Отримані результати дозволяють розглядати концентрацію РФ та фібриногену як маркери загрози внутрішньосудинного тромбоутворення у пацієнтів, що перенесли  COVID-19 впродовж 30-60 днів після одужання. Аналіз стану системи зсідання крові пацієнтів дозволив виявити дисбаланс у системі зсідання крові на віддалених строках після одужання – більше двох місяців.

 

Комісія з питань етики: ТМНУ імені І.Я. Горбачевського (N59, 06.06.2020).

Фінансування: RECOOP – CSMC Senior Scientists Research Grant # 026 FUS 2020-2021; МОЗУ № 0121U100305; НАН України № 0119U002512.

За участі: ТМНУ імені І.Я. Горбачевського, Тернопіль, Україна та International Research and Innovation in Medicine Program, CSMC, Los-Angeles, CA, USA.