Шановні колеги! Науковий семінар «Актуальні проблеми сучасної біохімії» Інституту біохімії ім. О.В.Палладіна НАН України продовжує свою роботу. 4-го березня (вівторок) о 10-30 в Актовій залі будемо слухати доповідь Гудзя Єгора Анатолійовича «Протекторний вплив N-стеароїлетаноламіну на біохімічні порушення в тканинах, викликані розвитком карциноми Льюїс та введенням доксорубіцину» (відділ біохімії ліпідів ІБХ НАНУ). Мова йде за апробацію кандидатської дисертації. Традиційно до цього інформаційного листа додаємо авторські тези доповіді. Запрошуємо Вас та Ваших колег до участі в роботі нашого семінару. З повагою – С.О.Костерін.
Тези доповіді
до дисертаційної роботи
Гудзя Єгора Анатолійовича
«Протекторний вплив N-стеароїлетаноламіну на біохімічні порушення в тканинах, викликані розвитком карциноми Льюїс та введенням доксорубіцину»
Науковий керівник –
доктор біологічних наук, професор,
член-кор. НАН та АМН України
Гула Надія Максимівна
На сьогоднішній день актуальним є питання пошуку сполук які б могли зменшувати побічні ефекти хіміотерапевтичних препаратів, не знімаючи при цьому їх цитостатичних ефектів в тканинах пухлин. Такі властивості притаманні деяким NAE, зокрема їх насиченому представнику N-стеароїлєтаноламіну (NSE), що було показано у нашому відділі. Це і визначило нашу зацікавленість до вивчення можливості застосування NSE в якості антитоксичної сполуки при використанні доксорубіцину для лікування пухлин.
Мета роботи - з’ясувати можливість зниження токсичних ефектів доксорубіцину за умов введення NSE та механізми його захисної дії в організмі тварин – пухлиноносіїв.
Для досягнення мети дослідження було поставлено наступні завдання:
1. Визначити найбільш ефективні схеми та форми введення NSE в умовах введення доксорубіцину на вміст сечовини та креатиніну в плазмі крові.
2. Дослідити вплив N-стеароїлетаноламіну на стан антиоксидантної системи серця, печінки, та нирок у тварин з карциномою Льюїс за дії доксорубіцину.
3. З’ясувати вплив NSE на активность аспартатамінотрансферази та аланінамінотрансферази у плазмі крові мишей з карциномою Льюїс за дії доксорубіцину.
4. Вивчити дію NSE на продукцію цитокінів (TNFα, IL-10) у мишей з карциномою Льюїс за дії доксорубіцину.
5. Дослідити можливість підсилення цитопротекторних ефектів NSE та послаблення токсичних проявів доксорубіцину за рахунок імобілізації цих сполук на наноносії похідному полівінілпіролідону.
У дослідженні було використано наступні експериментальні моделі та методи: модель карциноми легень Льюїс у мишей; модель кардіотоксичності викликаної доксорубіцином у щурів; використовували імуноензимний аналіз, біохімічні, спектрофотометричні, статистичні методи, методи клітинної біології.
Вперше досліджено вплив насиченого NAE 18:0 — N-стеароїлетаноламіну — на токсичні ефекти в організмі ссавців, що викликані розвитком карциноми Льюїс та введенням доксорубіцину.
Експериментально встановлено, що N-стеароїлетаноламін модулює низку процесів, що супроводжують розвиток неоплазми та введенні доксорубіцину, демонструючи при цьому захисну функцію.
Зокрема, вперше встановлено, що введення N-стеароїлетаноламіну здатне нормалізувати рівні сечовини та креатиніну в крові, зростання яких обумовлене розвитком пухлини та введенням доксорубіцину. Це свідчить про нефропротекторні ефекти NSE.
Застосування NSE призводить до зменшення токсичної дії доксорубіцину на тканини серця та печінки, про що свідчить здатність NSE запобігати зростанню активності аспартатмінотрансферази та аланінамінотрансферази в плазмі крові. Підвищення активності цих ензимів свідчить про токсичну дію доксорубіцину на тканини серця та печінки.
Встановлено, що введення NSE модулює активність антиоксидантних ензимів в тканинах серця, печінки та нирок, розбалансування яких відбувається під дією доксорубіцину введеного в умовах пухлинного росту.
Показана здатність NSE модулювати продукцію інтерлейкінів (TNFα, IL-10) у мишей з карциномою Льюїс за дії доксорубіцину. Ця пара цитокінів є прогностичними маркерами в умовах розвитку неоплазми.
Вперше показано, що імобілізація NSE на наноносії похідному полівінілпіролідону разом з доксорубіцином не знімає цитостатичних ефектів останього, але призводить до зменшення його токсичних ефектів на умовно нормальні тканини організму.
Отримані в цих дослідженнях результати цілком задовольняють вимогам до кандидатських дисертаційних робот і можуть бути представлені до захисту на спеціалізованій раді Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна.