КОМІСАРЕНКО СЕРГІЙ ВАСИЛЬОВИЧ
Дійсний член (академік) Національної Академії наук України (імунологія, 1991), дійсний член (академік) Академії медичних наук України (імунологія, 1993). Доктор біологічних наук (зі спеціальності молекулярна біологія, біохімія), професор (біохімія), лауреат Державної премії України у (1979) та премії НАН України ім. О.В. Палладіна (2003). Нагороджений Почесними Відзнаками Президента України: Орденом „Ярослава Мудрого” V ступеня (2005), Орденом "За Заслуги": III ступеня (1996), II ступеня (1998), Почесною Грамотою Верховної Ради України (2003), почесним званням “Заслужений діяч науки і техніки України” (2008). Почесний доктор Кінгстонського та Північно-Лондонського Університетів (1997). Почесний професор Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова (2010). Має Ранг Надзвичайного і Повноважного Посла України. Одружений, має одну дочку.
С.В.Комісаренко народився 9 липня 1943 року в м. Уфа, українець. Закінчив у Києві українсько-англійську школу № 92, Київський медичний інститут з відзнакою (лікувальний факультет, 1966), аспірантуру Інституту біохімії АН УРСР (1969). Одночасно працював фельдшером на Київській міській станції швидкої медичної допомоги (1963-1964), навчався на механіко-математичному факультеті Київського університету (1964-1966) та на курсах французької мови (1966-1969). З 1969 по 1992 рік працював в Інституті біохімії ім. О.В. Палладіна АН України - молодшим, старшим науковим співробітником, вченим секретарем, завідуючим лабораторією, завідуючим відділом, директором Інституту (1989-1992). Був засновником лабораторії імунохімії (1975), яка в 1982 році була перетворена у відділ молекулярної імунології Інституту біохімії АН УРСР. Крім короткострокових наукових відряджень, працював в Інституті Пастера в Парижі (1974-1975) та в Нью-Йоркському протираковому центрі ім. Слоан-Кеттерінга (1981). Йому належить ідея встановлення у 1986 році пам''ятника
І. Мечникову в Інституті Пастера в Парижі від імені Академії наук УРСР. Він є автором понад 300 наукових праць, понад 40 національних і міжнародних патентів і винаходів з біохімії і молекулярної імунології та численних статей з політики і культури України, а також співавтором двох монографій (“Радиация и иммунитет человека”, Київ, 1994 та „Структура і біологічна активність бактеріальних біополімерів”, Київ, 2003).
Головні напрями наукової діяльності С. Комісаренка пов''язані з імунохімічним дослідженням антигенної структури білків та пептидів. Він є засновником молекулярної імунології в Україні. Першим в колишньому СРСР провів дослідження імунохімічної структури пептидів та білків, впровадив методи імуноензиматичних досліджень і проточну цитофлуориметрію та одним з перших в СРСР ввів у дослідження гібрідомну техніку одержання моноклональних антитіл. Під його керівництвом вивчена біологічна дія фосфорорганічних комплексонів - бісфосфонатів та знайдена протипухлинна та імуномодулююча активність метилен-бісфосфонової кислоти (на основі останньої розроблено ефективний протипухлинний лікувальний препарат «Мебіфон»). Він є також співавтором декількох лікувальних препаратів, які зараз проходять або доклінічне вивчення, або впроваджуються у фармацевтичній промисловості. Використовуючи фосфонати, цитотоксичні антибіотики та антитіла (або їх фрагменти) проти мембранних антигенів були створені імуновекторні молекули для вибіркового лізису пухлинних клітин. Під керівництвом С. Комісаренка встановлена антигенна структура нейротоксину апаміну, цитохрому с та деяких інших білків і пептидів, зокрема, білків системи
зсідання крові, антигенів мікобактерій, збудників кашлюка і дифтерії. У відділі, яким він керує, досліджено певні механізми, що лежать в основі активації лімфоцитів. Ряд робіт
С. Комісаренка має велике науково-прикладне значення. Так, за імунохімічне дослідження білків молока йому була присуджена Державна премія УРСР. Під керівництвом С. Комісаренка було проведено унікальне дослідження імунітету у людей, які працювали після аварії на Чорнобильській АЕС. За допомогою найсучасніших методів вже наприкінці 1986 року було вперше знайдено і доведено (всупереч офіційній позиції, яка існувала у ті роки), що низькі дози радіації суттєво пригнічують систему природного імунітету, зокрема знижують кількість та активність природних клітин-кіллерів, які відповідають за протипухлинний та противірусний імунітет у людини. Він назвав тоді цей стан "Чорнобильським СНІДом". Серед інших наукових проблем
С. Комісаренко плідно займається проблемами біобезпеки і біозахисту.
До від''їзду на роботу за кордон у 1992 році С. Комісаренко провадив велику науково-організаційну та педагогічну діяльність. Так, у 1978-1986 роках він з успіхом керував республіканською міжвідомчою науковою програмою з імунології “Механізми імуностимуляції”, був організатором Республіканських шкіл з молекулярної імунології, на протязі багатьох років читав курс лекцій з імунохімії в Київському державному університеті ім. Тараса Шевченка (1976-1984) та з молекулярної імунології - у Київському відділенні МФТІ (1983-1990). Зараз очолює Відділення „Біотехнологія” кафедри біохімії Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Він є членом редколегій міжнародного журналу „Європа” (Польща) та з імунофармакології (Італія), членом Ради міжнародного товариства імунофармакологів (США), Головним редактором “Українського біохімічного журналу" та журналу «Біотехнологія».
1990 року Верховна Рада УРСР обрала С.В. Комісаренка Заступником Голови Ради Міністрів УРСР. На цій посаді та на посаді Заступника Прем''єр-Міністра України з гуманітарних питань він працював по квітень 1992 року. Був ініціатором та учасником прийняття Верховною радою Законів України про освіту, національні меншини, свободу совісті, пресу і засоби масової інформації, пенсії, по боротьбі із СНІД тощо. Він був головою низки урядових комітетів та комісій: по відзначенню трагедії у Бабиному Ярі (1990-1991), по проведенню Конгресу українців (1991-1992), з гуманітарної допомоги (1992), по боротьбі із СНІДом тощо.
У травні 1992 року С.Комісаренко був призначений першим Послом України у Великобританії, а з 1995 року і в Ірландії за сумісництвом. Працюючи Послом, він максимально сприяв розвиткові двосторонніх стосунків, заснував у Лондоні благодійний фонд допомоги чорнобильцям (1993) та Британо-українську торговельну палату (1997), ініціював вступ України до директорату Європейського банку реконструкції та розвитку (1993) і до Міжнародної морської організації (1995), організував безкоштовну передачу Україні (1995 рік) Британської Антарктичної станції «Фарадей» (зараз «Академік Вернадський»). Посол С. Комісаренко успішно лобіював підтримку Британською делегацією прийняття України до Ради Європи, ратифікацію Британським парламентом угоди про співробітництво між Україною та Європейським союзом тощо.
Після завершення роботи Послом у квітні 1998 року був знову обраний директором Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України, а у квітні 2004 року - членом Президії Національної академії наук України та Академіком-секретарем Відділення біохімії, фізіології і молекулярної біології НАН України, де і працює зараз. Він також обраний: першим заступником Голови Української ради миру (1999), Президентом Українського біохімічного товариства (1999), Президентом Українського Інституту миру і демократії (2000), членом Ради міжнародного журналу “Європа” (Польща), Президентом благодійної організації інвалідів “Спеціальна Олімпіада України ”(2002), Головою Наглядової ради Міжнародного фонду Національної пам’яті України (2007), Почесним членом та членом Ради директорів Британо-української торгівельної палати. Указами Президента України у вересні 2007 року та червні 2009 року С.В. Комісаренка призначено Головою Комісії з біобезпеки та біологічного захисту при Раді Національної безпеки і оборони України. Кандидат на пост Президента України (вибори 2004 року).