Шановні колеги, вітаю Вас! В Інституті біохімії ім. О.В.Палладіна НАН України 25-го червня (вівторок) 2013 р. о 10-30 в Актовій залі відбудеться чергове засідання наукового семінару «Актуальні питання сучасної біохімії». Будемо слухати доповідь аспірантки кафедри біохімії біологічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка Ференц Ірини Вікторівни «Біохімічні ефекти впливу агматину на еритроцити та лейкоцити периферичної крові за умов цукрового діабету». Традиційно до цього листа додаємо файл із авторськими тезами доповіді. Будемо раді зустрітися з Вами та Вашими колегами на засіданні нашого семінару. З повагою – С.О.Костерін.
Біохімічні ефекти впливу агматину на еритроцити та лейкоцити периферичної крові за умов цукрового діабету
Дисертаційна робота аспіранта кафедри біохімії біологічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка Ференц Ірини Вікторівни.
Науковий керівник: доктор біологічних наук, професор Сибірна Наталія Олександрівна.
Дисертаційна робота присвячена дослідженню морфо-функціональних характеристик та біохімічних особливостей клітин крові у тварин із експериментальним цукровим діабетом на фоні введення цукрознижуючого агента ? агматину.
За хімічною природою агматин є катіонним поліаміном, продуктом декарбоксилювання L-аргініну. У незначних кількостях агматин синтезується в організмі ссавців. Показана його наявність у різних типах клітин і тканин, де він виконує низку важливих фізіологічних функцій. Відомо, що ця речовина є ендогенним високоспорідненим лігандом для імідазолінових рецепторів (І1/І2), ?2-адренорецепторів, а також блокатором N-метил-D-аспартатних і серотонінових рецепторів. Даний поліамін впливає на гомеостаз інших поліамінів у клітині, що зумовлює його антипроліферативний ефект. Як похідне L-аргініну, агматин виступає конкурентним інгібітором NO-синтаз. Встановлено, що агматин володіє гіпоглікемічною дією, оскільки здатний індукувати вивільнення деяких пептидних гормонів, зокрема інсуліну, а також стимулювати засвоєння глюкози периферичними тканинами.
Вперше показано коригуючий вплив агматину на лейкоцитарну формулу, показники кількості та добової продукції ретикулоцитів, вміст в еритроцитах фетального та глікозильованого гемоглобіну та кисеньтранспортну функцію цього гемопротеїну, які зазнають змін за умов діабету. Встановлено нормалізуючий вплив агматину на активність окисного (NO-синтазного) та неокисного (аргіназного) шляхів метаболізму L-аргініну в еритроцитах та лейкоцитах, порушення співвідношення між якими при діабеті є передумовою надпродукції оксиду азоту та розвитку оксидативно-нітративного стресу. Вперше продемонстровано здатність агматину запобігати утворенню нітротирозин-модифікованих протеїнів в лейкоцитах, кількість яких в умовах діабету зростає, що свідчить про посилення утворення цитотоксичної форми NO ? пероксинітриту.
Проведено аналіз ступеня сіалювання, структурних та кількісних змін вуглеводних детермінант глікокон’югатів мембран еритроцитів та лейкоцитів у разі діабету та на фоні введення тваринам агматину. Вперше показано, що застосування цього поліаміну призводить до відновлення ступеня глікозилювання мембранних протеїнів еритроцитів та лейкоцитів та встановлення фізіологічної рівноваги між процесами сіалювання-десіалювання гліканових епітопів на поверхні цих клітин крові за умов ЕЦД.
Показано, що введення агматину супроводжується підвищенням гемолітичної стійкості еритроцитів та зростанням частки функціонально повноцінних дискоцитів порівняно з діабетом.
Вперше досліджено вплив агматину на інтенсивність апоптозу лейкоцитів за умов ЦД. При аналізі морфологічних, біохімічних та молекулярних маркерів встановлено пригнічуючий вплив агматину на генетично запрограмовану загибель лейкоцитів, інтенсивність якої значно підвищується за умов діабету.
Отримані експериментальні дані свідчать про позитивний коригуючий вплив агматину як речовини, якій притаманна гіпоглікемічна дія та яка виявляє властивості інгібітора NOS, на структурну організацію та функціональний стан клітин крові при захворюванні на ЦД та вказують на доцільність його застосування в комплексній терапії та корекції ускладнень, що виникають за досліджуваної патології.