УДК 577.112:615.213
М. В. ДУДАРЕНКО1, Н. Г. ПОЗДНЯКОВА1, Л. М. ЯЦЕНКО, Н. Г. ГІММЕЛЬРЕЙХ,
Т. О. БОРИСОВА1
ЕФЕКТ ЛЕВЕТИРАЦЕТАМУ НА ВИВІЛЬНЕННЯ ГАМК СИНАПТОСОМАМИ КОРИ, ГІПОКАМПУ І ТАЛАМУСУ ЩУРІВ, ЯКІ ЗАЗНАЛИ ПЕРИНАТАЛЬНОЇ ГІПОКСІЇ
1Інститут біохімії ім. О.В.Палладіна НАН України, Київ;
е-mail: marina.dudarenko@gmail.com
ВСТУП
Одиничний гіпоксичний вплив у ранньому віці викликає стійкі зміни у роботі ГАМК-ергічної системи та має довготривалі наслідки, зокрема виникення епілепсії. Леветирацетам – новий антиепілептичний препарат, мішенню якого є білок синаптичних везикул SV2A. Зв'язування з ним леветирацетаму сприяє реалізації комплексного модулюючого ефекту щодо нейромедіаторних систем, залучених в патогенез епілептичних нападів. Метою нашої роботи було дослідити вплив леветирацетаму на вивільнення [3Н]ГАМК з нервових терміналей кори, гіпокампу і таламусу протягом постнатального розвитку щурів, які зазнали перинатальної гіпоксії.
МЕТОДИ
Була використана модель перинатальної гіпоксії у 10-12 денних щурят-самців.
В роботі були застосовані наступні методи: препаративна біохімія, виділення синаптосом головного мозку щурів за методом Котмана, вивчення вивільнення нейромедіатора за допомогою радіоізотопного методу із використанням міченої [3Н]ГАМК.
РЕЗУЛЬТАТИ
Експерименти проводились на синаптосомах кори, гіпокампу і таламусу щурів через 1, 2, 4 та 8 тижнів після гіпоксичного стресу та контрольних того ж віку.
Було показано, що леветирацетам (100 мкМ) збільшує інтенсивність вивільнення ГАМК шляхом екзоцитозу синаптосомами всіх досліджуваних структур як контрольних, так і гіпоксичних щурів. Так, у гіпокампі щурів, що зазнали умов гіпоксії, KCl-стимульоване вивільнення [3Н]ГАМК зростало на 42±5,3% (1-й тиждень) та на 57±5,8% (8-й тиждень), а у контрольних тварин – на 27,2±3,6% та 33,7±4% відповідно. Отже, протягом постнатального розвитку ефективність дії леветирацетаму в гіпокампі посилювалась у тварин, які зазнали гіпоксичного впливу, а у контрольних суттєво не змінювалась. Леветирацетам також викликав підвищення вивільнення [3Н]ГАМК з синаптосом кори та таламусу. Але на відміну від гіпокампу, в корі та таламусі обох груп досліджуваних тварин протягом постанатального розвитку ми виявили зниження ефективності дії леветирацетаму на вивільнення [3Н]ГАМК. Так, у контрольних тварин підвищення KCl-стимульованого вивільнення [3Н]ГАМК з синаптосом кори на першому тижні складало 33,68±5,1%, на восьмому 30,7±2,36%, а у щурів, що зазнали гіпоксичного впливу - 50,15±1,66% та 41,00±4,15% відповідно.
ВИСНОВКИ
Таким чином, леветирацетам активує процес вивільнення ГАМК шляхом екзоцитозу з нервових терміналей кори, гіпокампу та таламусу головного мозку щурів. Ефективність дії леветироцетаму значно вища у тварин, які зазнали впливу перинатальної гіпоксії.
УДК 577.161.2+616.379-008.64
LABUDZYNSKYI D.O., VELIKY M.M.
APOPTOTIC AND PRO-/ANTIOXIDANT PROCESSES DEPENDS ON THE VITAMIN D3 AVAILABILITY IN THE LIVER OF DIABETIC MICE
Laboratory of medicine biochemistry, Palladin Institute of Biochemistry, Kyiv, Ukraine.
e-mail:
Background and aims: Precise mechanism by which oxidative stress could facilitate and accelerate the development of hepatic lesions in diabetes is not fully clarified. The present study was performed to determine the relationship between 25-hydroxyvitamin D3 (25(OH)D3) availability, apoptosis and pro-/antioxidant profile in liver of diabetic mice.
Materials and methods: Type 1 diabetes was induced in male C57BL/J6 mice (weighing 25.0 ± 1.5g) by i.p. injection of multiple low dose streptozotocin (40 mg/kg b.w.). Control and STZ-diabetic mice were treated with or without vitamin D3 (15 IU/mouse per os, for 8 weeks). Serum 25OHD3 was assessed by ELISA. The levels of Casp3, poly(ADP-ribose)polymerase 1 (PARP-1), poly-ADP-ribosylated and nitrosylated proteins were measured by Western-blot analysis. Intracellular reactive oxygen and nitrogen species (ROS and RNS) production were detected by 2',7'-dichlorofluorescin (DCF) and 4,5-diamino-fluorescein diacetate (DAF-DA) fluorescence respectively using flow cytometry. Activities of pro-/antioxidant enzymes in liver were measured spectrophotometrically.
Results: Serum level of 25OHD3, the main circulating metabolite of D3, was shown to be reduced to 23.8±1.9 in diabetes vs. 39.7±2.9 nmol/l in control, that reflects reliably vitamin D3 deficiency (p<0.05). As a strong evidence of diabetes-induced oxidative stress that may lead to liver lesions, increased hepatocytes ability to oxidize the fluorogenic substrate DCF and DAF was found. These changes were accompanied by a significant rise in the levels of protein nitrotyrosine, carbonyl groups and poly-ADP-ribose by 42, 38, and 61% respectively vs. control, p<0.05. Diabetes also caused more than 1.67-fold increase in the level of 89 kDa apoptotic cleavage fragment of PARP, as well as 1.51- and 2.04-fold overactivation of Casp3 cleavage fragments respectively as compared to control (p<0.05), indicating connection between proapoptic process and oxidative stress. The diabetes-associated increase in the activities of key pro- and antioxidant enzymes in the liver: catalase (20%), SOD (7%), GPX (41%), xanthine oxidase (27%) DT-diaforase (54%) and NADPH-oxidase (39%) was also established. Vitamin D3 treatment completely restored blood serum 25OHD3 level, partially decreased PARP-1 and Casp3 activity and counteracted diabetes-induced abnormalities of pro-/antioxidant profile in liver tissue. Normalization of vitamin D3 availability strongly correlated with a significant decrease in ROS and RNS generation in hepatocytes as compared with diabetic mice.
Conclusion: The findings indicate that diabetes-associated vitamin D3 insufficiency can be related, at least in part, to increased proapoptotic and prooxidant status of liver cells. Our data suggest a potential role of vitamin D3 treatment in the regulation of impaired oxidative metabolism in diabetes. Also it was demonstrated potential role of cholecalciferol in the regulation of antiapoptotic mechanisms in liver tissue.
УДК 577.161.2+577.171.7
O. LISAKOVSKA, I. SHYMANSKYY
VITAMIN D3 PROTECTS AGAINST OXIDATIVE-NITROSATIVE STRESS-INDUCED INSULTS TO HEPATIC CELLS ASSOCIATED WITH PREDNISOLONE ACTION.
Palladin Institute of Biochemistry, National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv
e-mail:
Background and Aims. Evidence for deleterious side effects on hepatic function induced by long-term use of synthetic glucocorticoids is emerging. The significance of reactive oxygen and nitrogen species (ROS/RNS)-induced liver cell injury by these hormones has not been fully explored. Vitamin D3 (cholecalcipherol, D3) was previously shown to be involved in the regulation of impaired oxidative metabolism anddetoxifying function ofliver, which areassociated with the effects of hepatotoxicants. The study was therefore aimed at investigating the role of oxidative-nitrosative stress in prednisolone-induced damage of hepatocytes and estimating whether D3 is able to counter the changes related to glucocorticoid action.
Methods. Female Wistar rats received prednisolone (5 mg per kg of b. w.) with or without 100 IUof D3 (for 30 days). ROS and RNS production in isolated hepatocytes and cell viability were determined by flow cytometry with DCF-DA and propidium iodide respecively. The levels of poly(ADP-ribose)polymerase 1 (PARP-1), poly-ADP-ribosylated and nitrated proteins were measured by Western-blot analysis.25OHD3 content in serum was measured by ELISA.
Results. Prednisolone administrationled to increased oxidative-nitrosative stress as is evident from enhanced ROS and RNSgeneration as well as accumulation of carbonylated and nitrated proteins in liver tissue vs. control. These alterations are most likely responsible for DNA damage-mediated activation of PARP-1 since a marked 1.77-fold rise in the level of poly-ADP-ribosylated proteins was established.It was shown that prednisolone causes 1.6-fold increase in the percentage of necrotic cells among isolated hepatocytes vs. control, which is in agreement with PARP-1 overactivation. Moreover, prednisolone administration also resulted in more than 1.63-fold increase in the level of 89 kDa cleaved fragment of PARP-1, indicative of apoptosis occurring in parallel with necrotic death. Prednisolone-induced changes were accompanied by 70% decrease in serum 25OHD3 level, which reflects reliably D3 deficiency. Restoration of D3 bioavailability by cholecalcipherol treatment counteracted prednisolone effects in liver indicating that D3 deficiency can trigger an oxidative-nitrosative stress-mediated cell death.
Conclusions. Prednisolone-induced liver failures are associated with a development of oxidative-nitrosative stress which contributes to the activation of protein poly-ADP-ribosylation and necrotic cell death. The simultaneous occurrence of apoptosis is also not excluded. These data support D3efficacy in affecting manifestations of oxidative-nitrosative stress and cell death related to chronic prednisolone action.
УДК 616.36-008.9.-08:577.17]:616.379-008.64-06
Н.М. ЛУГІНІЧ, І.В. ГЕРУШ
ВПЛИВ 7 ДОБОВОГО ВВЕДЕННЯ МЕЛАТОНІНУ НА ВМІСТ ГІДРОГЕН СУЛЬФІДУ ТА ФЕРМЕНТІВ ЙОГО СИНТЕЗУ В ПЕЧІНЦІ ЩУРІВ ПРИ АЛОКСАНОВОМУ ЦУКРОВОМУ ДІАБЕТІ
Буковинський державний медичний університет, м. Чернівці;
е-mail: nlevytska@ukr.net
Істотним чинником ризику різних патологічних станів організму, зокрема цукрового діабету, є порушення метаболізму сірковмісних амінокислот. До біологічно важливих метаболітів зазначених амінокислот належить гідроген сульфід. Відомо, що печінка є важливим органом, що забезпечує розщеплення сірковмісних амінокислот і утворення гідроген сульфіду. При цукровому діабеті також відбувається активація процесів вільно радикального окиснення. Мелатонін зарекомендував себе, як один з найефективніших антиоксидантів, котрий не тільки зв'язує токсичні радикали, але і підвищує активність антиоксидантних ферментів. Тому, метою нашого дослідження було визначити вплив мелатоніну на рівень глюкози в крові, активність цистатіонін-β-синтази (КФ 4.2.1.22) та цистатіонін-γ-ліази (КФ 4.4.1.1) і вмісту гідроген сульфіду в печінці щурів.
Експерименти проводилися на 50 білих статевозрілих щурах самцях з масою тіла – 0,16-0,18 кг. Цукровий діабет був викликаний внутрішьноочеревинним введенням 5% розчину моногідрату алоксану в дозі 150 мг/кг. Тварини були розділені на підгрупи: 1) контрольні щури; 2) щури з явним цукровим діабетом (базальна глікемія 12,8-17,2 ммоль/л); 3) тварини з явним діабетом яким інтрагастрально вводили мелатонін в дозі 10 мг/кг о 800 щодня упродовж 7 днів.
Алоксановий діабет сприяє змінам досліджуваних показників. У печінці в щурів з цукровим діабетом активність цистатіонін-β-синтази та цистатіонін-γ-ліази зростала на 27% та 24% відповідно, а вміст гідроген сульфіду зменшувався на 22% в порівнянні з показниками контрольних тварин. Введення мелатоніну сприяло нормалізації рівня базальної глікемії у діабетичних тварин у порівнянні із контрольною групою щурів. У печінці щурів з алоксановим діабетом, які отримували мелатонін активність цистатіонін-β-синтази та цистатіонін-γ-ліази знижувалась на 55%, 13% відповідно, а концентрація гідроген сульфіду збільшувалась на 8% у порівнянні з показниками тварин з цукровим діабетом. В умовах явного цукрового діабету введення екзогенного мелатоніну сприяло нормалізації вмісту гідроген сульфіду та активності ферментів його синтезу в печінці щурів можливо за рахунок активації ферментів антиоксидантного захисту, в першу чергу глутатіонову систему, яка залежить від обміну сірковмісних амінокислот.
УДК 577.127:616.379-008.64
Ю.О. ОМЕЛЬЧЕНКО, Л.І. ОСТАПЧЕНКО
ВПЛИВ ФЕНУГРЕКУ (TRIGONÉLLA FOÉNUM-GRAÉCUM) НА ФУНКЦІОНУВАННЯ СИСТЕМИ АНТИОКСИДАНТНОГО ЗАХИСТУ В ГЕПАТОЦИТАХ ЩУРІВ ЗА УМОВ РОЗВИТКУ ХРОНІЧНОЇ АЛКОГОЛЬНОЇ ІНТОКСИКАЦІЇ
Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Навчально-науковий центр «Інститут біології», кафедра біохімії, вул. Глушкова 2,
м. Київ, Україна.
e-mail:
Системне вживання алкоголю є передумовою виникнення і прогресування таких патологій як цироз печінки, гепатити, гепатохолецистити та ін. На сьогоднішній день увагу дослідників привертає як проблема патогенезу цих захворювань, так і пошук засобів для їх лікування. Відомо, що порушення функціонування антиоксидантної системи є головною ланкою оксидативного стресу і є причиною цілого комплексу патологічних змін, які зумовлюють метаболічні розлади на рівні клітин. Метою досліджень було вивчити вплив фенугреку на активність основних ферментів антиоксидантного захисту і системи глутатіону.
Дослідження проводили на щурах (самцях) масою 180-200 г, що утримувались на стандартному раціоні віварію. Алкогольну залежність у тварин формували в умовах вільного вибору між 40 % розчином етанолу та водою протягом 2 місяців. Групу щурів з сформованою алкогольною залежністю ділили на 2 підгрупи: одна продовжувала споживати алкоголь, іншій додатково протягом останнього місяця вводили препарат фенугреку в дозі 50 мг на 1 кг маси тіла перорально. Клітини печінки виділяли за стандартною методикою на 4,5,6,7,8 тижні після початку експерименту. Активність ферментів та вміст окисленого і відновленого глутатіону визначали загальноприйнятими методами.
В результаті досліджень нами було встановлено, що формування алкогольної залежності супроводжувалось декомпенсацією в роботі антиоксидантної і глутатіонової системи. На фоні гальмування активності СОД (зниження активності ферменту на 45-80% порівняно з контрольними величинами) нами зафіксовано зростання активності каталази на 60-106% 6,7 і 8 тиждень розвитку хронічної алкогольної інтоксикації, що може призводити до накопичення супероксидного радикалу. Суттєву роль в підтримці балансу між прооксидантними ефектами і антиоксидантним потенціалом та в механізмах захисту клітин від екзо- та ендогенних токсичних сполук відіграє система глутатіону. Нами було встановлено, що формування алкогольної залежності супроводжується зростанням вмісту як окисленого так і відновленого глутатіону на 115-235% та 24-131% відповідно в порівнянні з контрольною групою тварин. Проте, нами виявлено, що хронічне застосування алкоголю зменшувало активність глутатіонтрансферази і глутатіонпероксидази на 42-67% і на 24-45%.
Застосування препарату фенугреку призводило стабілізації активності досліджуваних ферментів, вмісту окисленого і відновленого глутатіону до контрольних величин, що дає підстави для його подальших досліджень як потенційного лікувального засобу за умов хронічного алкоголізму.
УДК: 612.015.21.019:615.361.41:577.112.5
Л. А. РОГОЗА, І. Г. БЕСПАЛОВА, С. Є. ГАЛЬЧЕНКО, Б. П. САНДОМИРСЬКИЙ
РОЛЬ ЕНДОГЕННИХ ПРОТЕАЗ В УТВОРЕННІ ПЕПТИДІВ СЕЛЕЗІНКИ, СЕРЦЯ, ШКІРИ
Інститут проблем кріобіології і кріомедицини НАН України, м. Харків;
е-mail:
Одним із підходів до проблеми корекції порушень функцій організму є створення лікарських засобів на основі біологічно активних пептидів. Нами розроблено метод одержання таких пептидів, який включає в себе процес кріоконсервування фрагментів органів.
Мета роботи: встановити роль ендогенних протеаз в утворенні біологічно активних пептидів при інкубуванні фрагментів селезінки, серця, шкіри.
Фрагменти селезінки і серця свиней, а також шкіри і серця новонароджених поросят отримували подрібнюючи шматочки органів ножицями та додавали 20% розчин кріопротектора (гліцерин, ПЕО-400 або ПЕО-1500) в співвідношенні 1:1. Завись фрагментів заморожували зі швидкістю охолодження 1ºС/хв. Для одержання екстрактів фрагменти органів інкубували в фізіологічному розчині. Термолабільні протеїни видаляли. Концентрацію пептидів визначали при довжині хвилі 280 нм. Для пригнічення протеаз використовували суміш інгібіторів ProteaseInhibitorCocktail (Sigma-Aldrich, США). Молекулярно-масовий розподіл низькомолекулярних фракцій пептидної природи вивчали методом високоефективної гельпроникної хроматографії.
Після 60 хв інкубування фрагментів серця свиней та поросят, кріоконсервованих під захистом ПЕО-1500, концентрація пептидів в супернатанті статистично значимо більша, ніж при інкубації контрольних та кріоконсервованих в присутності гліцерину чи ПЕО-400. Вихід пептидів з фрагментів селезінки свиней та шкіри поросят, кріоконсервованих в присутності ПЕО-1500, також більший, ніж з некріоконсервованих чи кріоконсервованих під захистом гліцерину. Але не спостерігається відмінностей з фрагментами, кріоконсервованими в присутності ПЕО-400. На 90 хв інкубування збільшення концентрації пептидів не спостерігалося ні в одному випадку в порівнянні з попереднім строком інкубації для усіх досліджуваних фрагментів органів.
При інкубуванні фрагментів органів, як контрольних, так і кріоконсервованих (кріопротектор ПЕО-1500) в присутності інгібіторів протеаз (ІП), концентрація пептидів в супернатанті статистично вірогідно менша, ніж якщо інкубування проводилося без їх додавання. При досліджені вмісту пептидів в різних діапазонах молекулярних мас встановлено, що при додаванні ІП зменшується кількість низькомолекулярних пептидів в екстрактах.
Таким чином, кріоконсервування фрагментів органів під захистом ПЕО-1500, а також ПЕО-400 для фрагментів селезінки свиней та шкіри поросят дозволяє збільшити вихід пептидів в супернатант. Встановлена значна роль ендогенних протеаз в утворенні пептидів при інкубуванні фрагментів органів.
УДК 577.16+577.15:577.121
A. V. KHOMENKO, L. I. APUKHOVSKA
BIOCHEMICAL ASPECTS OF THE DEVELOPMENT OF GLUCOCORTICOID - INDUCED OSTEOPOROSIS
Palladin Institute of Biochemistry of NAS of Ukraine, Kyiv
e-mail:
Among complications caused by glucocorticoids (GC), osteoporosis is recognized as one of the most typical. The mechanism of alterations in bones is not sufficiently revealed. Impairments of mineral metabolism and bone tissue structure associated with GC-therapy could be ascribed to direct influence of the drugs on bone or through inhibition of vitamin D3 turnover. The study was designed to investigate the influence of synthetic GC prednisolone on bone tissue remodeling in relation to cholecalciferol metabolismin hepatocytes.
Female Wistar rats (100±5 g) received prednisolone at dose 5 g per kg of b. w. per os (daily for 30 days). The contents of 25OHD3, OPG, RANKL in serum were measured by ELISA. Vitamin D3 25-hydroxylase activity was assayed in vitro in isolated hepatocytes by method of radio-competitive binding of [3Н]-25ОНD3. The levels of CYP27A and CYP2R1 in liver tissue were measured by Western blot. Expression of Bax and Bcl-2 in hepatocytes was assessed by immunocytochemistry. Сell viability was determined using flow cytometry withpropidium iodide (PI).The levels of Ca, Pi, activity of alkaline phosphatase (ALP) and its bone isoenzyme in serum and bone tissue were determined by using the Bio-test kits.
It was shown that prednisolone administration lowered the level of 25OHD3 (by 70%) in serum and inhibited two-fold the total activity of vitamin D3 25-hydroxylase in hepatocytes vs. control. Prednisolone reduced the content of CYP27A1 and CYP2R1 isoforms of 25-hydroxylase by 78% and 27% respectively. Administration of the GC led to disruption of the integrity of hepatocytes triggering destructive changes in these cells and thus reducing the number of functionally active hepatocytes. These cytological changes were further confirmed by significant increase in the number of hepatocytes capable to accumulate PI that is associated with necrotic cell death. In contrary, apoptotic index Bax/Bcl-2 was found to be markedly reduced suggesting pro-apoptotic signaling down-regulation. The decrease in 25OHD3 biosynthesis led to hypocalcemia and hypophosphatemia that was accompanied by the elevation of the total activities of ALP and its bone isoenzyme in serum. Similar changes of mineral metabolism were also observed in bone tissue. Prednisolone reduced thelevel of OPG by 34% and increased the level of RANKL by 27% in serum that resulted in lowering of OPG/RANKL ratio by 1.7 times. In conclusion, the data showed that GC administration inhibited remodeling and activated demineralization of bone tissue that correlated with hepatic dysfunction and alterations of vitamin D3 turnover. Normalization of vitamin D3 availability might be considered tobe perspective in reducing the negative effects of GC on the bone tissue remodeling.
УДК 577.114.121.085.1
Т.В. ШКАНД 1, А.Л. ТАТАРЕЦ 2,Н.А. ЧИЖ 1, И.В. СЛЕТА1 , Б.П. САНДОМИРСКИЙ 1
ДИНАМИКА БИОДЕГРАДАЦИИ АЛЬГИНАТНЫХ ИМПЛАНТОВ В МИОКАРДЕ КРЫС
1Институт проблем криобиологии и криомедицины НАН Украины, Харьков,
е-mail:cryo_tatyana@mail.ru
2 ГНУ «НТК Институт монокристаллов НАН Украины», Харьков,
е-mail:
В последние годы значительно возрос интерес к биополимерам, применяемым в кардиологии. Полимерные имплантаты могут использоваться в качестве механической «заплатки», предотвращая развитие аневризмы сердца в постинфарктный период. Кроме того имплантаты могут быть носителями биологически-активных веществ, применяемых с терапевтической целью в зоне повреждения сердечной мышцы.
Объектом наших исследований являлись имплантаты на основе гелей солей альгиновой кислоты. Ранее нами изучалась динамика экстракции из гелевых имплантатов биологически активных полипептидов меченых ковалентно связанным флуорофором (патент UA № 86783, опубл.10.01.2014, Бюл.№1). Настоящая работа посвящена исследованию деструкции имплантатов в сердечной мышце.
Работа выполнена на 24 крысах - самцах массой 200-270г. Гель альгината натрия ковалентно связывали с флуоресцентным красителем К8-3002 (SETA Biomedicals, LLC (Urbana, IL, USA)). Экспериментальным животным под масочным наркозом проводили торакотомию с последующим инъекционным введением в миокард со стороны перикарда флуоресцирующего геля. Оценку динамики деградации имплантов проводили методом контактной люминесцентной микроскопии с помощью микроскопа «Люмам К-1», снабженного средствами видеорегистрации, что позволяло качественно и количественно (с помощью программы BioVision 4.0) описать состояние импланта. Исследования проводили через 20 мин, после введения геля, а также на 1, 3, 7, 14 и 21 сутки после операции.
Применяемая методика дала возможность наблюдать яркую флуоресценцию исследуемого геля на темном фоне сердечной мышцы. Фрагментация гелевого имплантата на несколько крупных вакуолей происходила к 3-м суткам, в последующие сроки наблюдения размеры вакуолей значительно уменьшались. К 21-м суткам в миокарде наблюдалось точечное свечение остатков геля, напоминающее «звездное небо».
Таким образом, установлено, что с течением времени в сердечной мышце происходит постепенная фрагментация гелевого импланта, его полная деградация наступала к 21-м суткам после введения геля в миокард. Введение и последующая деструкция гелевого имплантата не вызывали значительных изменений в архитектонике сердца крыс.