УДК: 582.751.42: 621.78
Г. М. ЛЕВЧУК, О. М. ВОЙТОВИЧ
СТІЙКІСТЬ ЛЕКТИНІВ ЛЬОНУ ОЛІЙНОГО ДО ТЕРМІЧНОЇ ОБРОБКИ
Запорізький національний університет, м. Запоріжжя;
Вступ. Дослідження структурно-функціональних перебудов клітин рослин при зміні абіотичних факторів оточуючого середовища у зв‘язку з проблемою адаптації рослин до несприятливих зовнішніх умов є достатньо актуальними і сучасними. Важливу роль в адаптації рослин до різних екологічних факторів відводять лектинам (від латинського lectus – “зв‘язувати”).
Відомо, що лектини (не зважаючи на своє білкове походження) є дуже стійкими до впливу різних хімічних та фізичних чинників, а це може зумовлювати їх захисну дію в рослинах.
Методи. Екстрагували лектини окремих клітинних фракцій (мембран органел, клітинних стінок та цитозолю) 7-добових проростків льону олійного сортів Циан, Астрал та Золотистий. Екстракти піддавали дії підвищеної (автоклавували при 1 атм на протязі 30 хвилин та зниженої температури (заморожували на 24 години при температурі -21?С). Активність лектинів визначали за реакцією гемаглютинації з 2 % розчином трипсинизованих еритроцитів кролика. Вуглеводну специфічність визначали методом пригнічення вуглеводами реакції гемаглютинації.
Результати. В результаті досліджень було встановлено, що при термічній обробці екстраговані лектини не тільки не втрачають своєї біологічної активності, а й значно її підвищують. Рівень цього підвищення залежить як від вихідної активності лектину (сорту льону), так і від клітинної локалізації: чим вищим була вихідна активність, тим більшою було її підвищення за дії термічної обробки. Так, після автоклавування спостерігається підвищення у 8 – 65 000 разів. При впливі низької температури найбільше підвищення активності спостерігається у лектинів клітинних стінок – у 16 000 разів, а найменше – у розчинних лектинів – у 30 разів.
Після термічної обробки у лектинів зберігається основна вуглеводна специфічність, але також з’являється здатність розпізнавати та зв’язувати деякі інші вуглеводи: за дії підвищеної температури - глюкозу (сорти Астрал та Циан) або мальтозу (сорт Золотистий), а за дії зниженої – глюкозамін.
Значне підвищення активності лектинів під впливом термічної обробки можна пояснити зміною конформації молекули. Ймовірно, що подібні зміни проходять і у природних умовах за дії стресових факторів, що призводить до підвищення активності лектинів та як наслідок - до певної перебудови метаболізму.
Висновки. Було встановлено, що при дії жорсткої термічної обробки екстраговані лектини льону олійного значно підвищують свою активність. При цьому майже не змінюється їх вуглеводна специфічність. Це може свідчити на користь протекторної дії лектинів при формуванні стійкості рослин льону олійного до дії екстремальних температур.