Шановні колеги, вітаю Вас! Науковий семінар Інституту біохімії ім. О.В.Палладіна НАН України
"Актуальні питання сучасної біохімії" продовжує свою роботу. Чергове засідання семінару відбудеться 29-го березня (вівторок) о 10-30 ранку в Актовій залі Інституту. Будемо слухати доповідь «РОЛЬ PARP ТА ПРОЦЕСУ ПОЛІ-ADP-РИБОЗИЛЮВАННЯ ПРОТЕЇНІВ У РЕГУЛЮВАННІ КЛІТИНИХ ФУНКЦІЙ».
Доповідач – к.б.н. Шиманський Ігор Олександрович, науковий співробітник лабораторії медичної біохімії Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України. Традиційно до цього листа додаю файл, що містить авторські тези доповіді. Будемо раді зустрітися з Вами та Вашими колегами на засіданні нашого семінару. З повагою - С.О.Костерін.
РОЛЬ PARP ТА ПРОЦЕСУ ПОЛІ-ADP-РИБОЗИЛЮВАННЯ ПРОТЕЇНІВ У РЕГУЛЮВАННІ КЛІТИНИХ ФУНКЦІЙ
Шиманський Ігор Олександрович
Науковий співробітник лабораторії медичної біохімії Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України
Відомо, шо полі-ADP-рибозилювання (за сучасною термінологією ПАРилювання) є реакцією посттрансляційної модифікації протеїнів, що здійснюється полі(ADP-рибозо)полімеразами (PARPs), яких на сьогодні налічується 18. Майже 90% ADP-рибозних полімерів, що синтезуються у клітинах ссавців утворюються полі(ADP-рибозо)полімеразою 1 (PARP-1). PARP-1 є хроматин-асоційованим ензимом, який здійснює перенесення ADP-рибозильних залишків з NAD+ на ряд гістонових та негістонових протеїнів, включаючи власну молекулу (трансполірибозилювання та автополірибозилювання відповідно). PARP-1 відіграє важливу роль у реалізації фундаментальних біологічних процесів, таких як репарація ДНК, регуляція експресії та ампліфікації генів, диференціювання, злоякісна трансформація, стабілізація геному та переключення апоптичної програми елімінації клітин на некротичну. Остання обставина визначає великий інтерес до регулювання активності PARP-1, який проявляється у зв’язку з розробкою нових схем хіміотерапевтичного лікування широкого кола захворювань. Відомо, що порушення у клітинних процесах за участю PARP-1 можуть мати патогенетичне значення у розвитку різних захворювань, зокрема хронічні та гострі запальні процеси, нейродегенеративні захворювання, цукровий діабет та його ускладнення, травматичні пошкодження, ішемія, больовий синдром, пухлинний ріст, синдром Вернера (раннє старіння) тощо.
Грунтуючись на даних літератури, у доповіді буде проаналізовано, яким чином ПАРилювання протеїнів в результаті прояву каталітичної активності численних представників родини PARP, забезпечує не лише першу лінію захисту проти дії генотоксинів та ушкоджень ДНК, але й сприяє регулюванню зазначених вище різноманітних біологічних процесів та клітинних функцій у нормі та за різних патологій. Крім того, будуть наведені та проаналізовані власні експериментальні дані, отримані разом з колегами в Інституті біохімії, які стоються:
- вивчення патогенетичної ролі активації процесів ПАРилювання протеїнів у головному мозку щурів за діабетичної невропатії;
- з’ясування взаємозалежності між активацією та інгібуванням PARP і відповідним посиленням та гальмуванням оксидативного стресу у ЦНС за діабету;
- аналізу можливості активації за діабету процесів ПАРилювання у нервовій системі в результаті підвищення кількості та активації мікрогліальних клітин, які є резидентними макрофагами нервової тканини;
- висвітлення ролі PARP у забезпеченні імунної відповіді та у реалізації механізму імуномодуляторної дії вітаміну D3 у фагоцитуючих клітинах.