УДК: 612.133; 615.255.
1Т. НОВОХАЦЬКА, 2O. БОЛДИРЬОВ, 1С. ТИШКІН, 2В. ДОСЕНКО та 1A. СОЛОВЙОВ
ЗАСТОСУВАННЯ ГЕНЕТИЧНОЇ КОНСТРУКЦІЇ siRNA-PLASMAID ДЛЯ САЙЛЕНСИНГУ ДЕЛЬТА ІЗОФОРМИ ПРОТЕЇНКІНАЗИ С НОРМАЛІЗУЄ СУДИННІ ПОРУШЕННЯ ЩУРІВ З ГЕНЕТИЧНО ДЕТЕРМІНОВАНОЮ ГІПЕРТЕНЗІЄЮ
1Iнститут фармакології та токсикології АМН України, вул. Є.Потьє, 14, м. Київ, 2Інститут фізіології ім. О. О. Богомольця НАН України, вул. Богомольця, 4, м.Київ
Однією з головних причин збільшення констрикторної активності гладеньком’язових клітин судин є зміни провідності ВКСа каналів, стан яких, в свою чергу, залежить від активності ПКС. Встановлено, що збільшення активності ПКС та розвиток гіперскоротливості судинної стінки у щурів з генетично детермінованою гіпертензією (ГДГ) корелює зі зменшенням активності ВКСа каналів. Ціллю цього дослідження було нормалізувати підвищений тиск та іонну каналопатію у щурів з ГДГ, використовуючи малі інтерферучі РНК (міРНК) та конструкцію міРНК на базі плазміди pSilencer (sh?ПКС) з метою посттрансляційного сайленсингу гену ?ПКС. На перший день після внутрішньовенного введення, як міРНК, так і sh?ПКС, спостерігалося значне зниження тиску на 16 +/- 5 мм.рт.ст. та 17 +/- 4 мм.рт.ст., відповідно, яке зберігалось протягом наступних 7 діб. Величина вихідних ВКСа струмів, зареєстрованих за допомогою методу петч-клепм, у здорових щурів становила 52 ± 5 пА/пФ та 25 ± 2 пА/пФ у щурів з ГДГ. Густина ВКСа струму у щурів з ГДГ піля введення міРНК була 35 ± 3 пА/пФ, а після введення sh?ПКС – 36 ± 3 пА/пФ, P<0.05, n=24. Як висновок, отримані дані демострують, що застосування РНК інтерференції ?-ізоформи ПКС відновлює еднотелій-залежне розслаблення та функцію BKCa каналів у гладеньком''язових клітинах судин щурів з ГДГ. Отже, РНК інтерференція може бути вдалим методом для “нокдауну генів” ПКС та нормалізування вазодилататорного потенціалу у щурів з ГДГ.