ВІДДІЛ НАУКОВО-ІНФОРМАЦІЙНИХ ТА ІННОВАЦІЙНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

ВІДДІЛ НАУКОВО-ІНФОРМАЦІЙНИХ ТА ІННОВАЦІЙНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Завідувач – к. б. н., ст. наук. співр. Данилова Валентина Михайлівна

Teл.: (044) 234 13 45; E-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Завідувач – к. б. н., ст. наук. співр. Данилова Валентина Михайлівна

Teл.: (044) 234 13 45; E-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Трохи історії.

Згідно з постановою бюро Президії АН УРСР від 16 листопада 1979 р. «Про затвердження типового положення про відділ наукової інформації науково-дослідних установ АН УРСР» в Інституті біохімії у січні 1980 р. було створено відділ науково-технічної інформації (ВНТІ), який очолила к.б.н. Євгенія Кононовна Вовнянко. У 1983-1998 рр. відділом керував к.б.н., ст. наук. співр. Володимир Іванович Назаренко, у 1998-2002 рр. – к.б.н., ст. наук. співр. Микола Тимофійович Пархоменко, а з 2002 р. –  к.б.н., ст. наук. співр. Валентина Михайлівна Данилова. У 2024 р. відділ науково-технічної інформації перейменовано на  відділ науково-інформаційних та інноваційних досліджень (ВНІІД).

Сьогодення

Наразі відділ науково-інформаційних та інноваційних досліджень  об’єднує кілька функціонально різнорідних підрозділів:

• Групу інформації;
• Сектор з питань трансферу технологій,
• інноваційної діяльності та інтелектуальної власності;
• Редакцію журналу The Ukrainian Biochemical Journal;
• Редакцію журналу Biotechnologia Acta; наукову бібліотеку;
• Наукову бібліотеку;
• Спеціалізовану вчену раду Д 26.240.01.

Кожен із підрозділів має притаманні їм функціональні обов’язки, виконуючи завдання в межах спільної науково-інформаційної та інноваційної діяльності відділу. На теперішній час у складі відділу працюють 1 доктор і 6 кандидатів наук, 3 молодші наукові співробітники б/ст.,  3 провідні інженери та 2 інж. 1кат. 

Основні напрями роботи відділу включають:

 - Інформаційну підтримку наукових підрозділів та адміністрації Інституту: підготовка постерів та рекламно-інформаційних матеріалів для виставкових заходів; надання довідкової інформації для НАН України, вітчизняних енциклопедій тощо;  підтримка і наповнення сайту Інституту (http://biochemistry.org.ua).

– Забезпечення прав інтелектуальної власності (ОІВ): виявлення об’єктів ОІВ, оформлення охоронних документів, ведення обліку прав і їх актуалізація.

 – Видавничу діяльність: редагування, переклад, верстка, робота з авторами публікацій англомовних наукових журналів The Ukrainian Biochemical Journal та Biotechnologia Acta, а також адміністрування їхніх сайтів (http://ukrbiochemjournal.org, http://biotechnology.kiev.ua), відповідно.

– Пропагування наукових досягнень Інституту через участь у виставкових заходах різного рівня.

– Організацію наукових заходів: конференцій, симпозіумів, конгресів.

– Інформаційне обслуговування науковців через наукову бібліотеку, яка є також і каналом комунікації з Президією НАН України.

– Популяризацію науки через науково-популярні публікації, співпрацю з МАН, проведення екскурсій до Меморіального Музею.

– Виконання науково-дослідних робіт.

Напрям наукових досліджень: історико-наукознавчий аналіз становлення, розвитку та перспектив таких галузей науки як біохімія, молекулярна біологія, молекулярна імунологія, генна інженерія, молекулярна медицина тощо у ХХ та на початку ХХІ ст. як в Україні, так і за її межами.

Колектив науковців відділу науково-інформаційних та інноваційних досліджень має значний досвід у проведенні історико-наукознавчих досліджень, який набуто впродовж 2003-2017 років при виконанні тем (НДР): «Наукові школи Інституту біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України. Історія, розвиток, перспективи» (2006-2011 рр.), «Історико-наукознавчий аналіз робіт вітчизняних учених, удостоєних академічної премії ім. О.В. Палладіна, у контексті узагальнення тенденцій розвитку біохімії, молекулярної біології та біотехнології в Україні» (2012-2014 рр.), «Винахідницька діяльність Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України в галузі біохімії,  нано- та біотехнологій для потреб медицини, сільського господарства, екології, промисловості. Історія, сьогодення, перспективні інновації» (2015-2017 рр.).

 В результаті на сьогоднішній день відділ має досить вагомий доробок у вигляді монографій, інформаційних повідомлень і публікацій про наукові біохімічні школи всесвітньо відомих учених – академіків і професорів: О.В. Палладіна, Д.Л. Фердмана, Р.В. Чаговця, М.Ф. Гулого, В.О. Бєліцера, В.П. Вендта, О.С. Циперовича, С.В. Комісаренка; про наукові досягнення лауреатів академічної премії ім. О.В. Палладіна за період 1973-1913 рр.(всього 60 осіб), про досягнення Інституту у винахідницькій діяльності та її перспективи.

З 2018 р. у відділі в межах відомчої тематики виконувався/виконується великий науковий проєкт, спрямований на фундаментальні дослідження та системний історико-наукознавчий аналіз досягнень лідерів наукового прогресу – лауреатів Нобелівської премії в галузях хімії, фізіології та/або медицини, які охоплюють весь період існування цієї найпрестижнішої наукової нагороди від дня заснування до сьогодення. Нижче ми пропонуємо ознайомитися з результатами нашої роботи, представленої у вигляді короткого нарису (статті).  

На перетині історії та сучасності: системний аналіз Нобелівських премій у дослідженнях Відділу науково-інформаційних та інноваційних досліджень

С.В. Комісаренко, В.М. Данилова, О.П. Матишевська, М.В. Григор’єва

 «Досягнення — це не Нобелівська премія, досягнення — це наука. Призи та визнання не є ціллю, до якої слід прагнути. Проривні досягнення, що розширюють наші знання про світ і приносять користь людству — ось ціль».

А. Чехановер

Нобелівські премії, засновані на початку ХХ століття, є найпрестижнішими науковими відзнаками, історія присудження яких значною мірою відбиває складний шлях розвитку природознавства та й цивілізації в цілому впродовж століття, що минуло, а також сьогодення.  І хоча в світі існує багато премій, якими відзначають важливі наукові досягнення вчених різних напрямів науки, однак найпочеснішою з усіх нагород дослідники всього світу вважають саме Нобелівську премію. Лауреати Нобелівської премії – дійсно світова інтелектуальна еліта; це – видатні фізики і хіміки, фізіологи й медики, економісти і письменники, а також громадські діячі, які принесли найбільшу користь людству. Слід зазначити, що спеціальної премії за видатні роботи в галузі біохімії не було засновано, але науковців, які отримали Нобелівську премію безпосередньо за біохімічні дослідження, більш ніж достатньо. Вони удостоєні золотої Нобелівської медалі за видатні досягнення в галузях хімії, фізіології та/або медицини, тобто в найближчих до біохімії «нобелівських» дисциплінах, яким ми і присвятили свої дослідження.

Для виконання  цих досліджень використовувались/використовуються   історико-ретроспективний,  пошуково-бібліографічний,  хронологічний  методи аналізу доробків Нобелівських лауреатів в галузі фізіології та/або медицини і хімії. В результаті проведення таких досліджень зібрано і проаналізовано  інформацію про основні ідеї, методологію, результати проривних робіт Нобелівських лауреатів, визначено та оцінено їхній вплив на сучасні наукові знання та  технології, зокрема на розвиток сучасних медико-біологічних наук, або наук про життя (біохімії та окремих її розділів, молекулярної біології та імунології, генетики та генної інженерії, молекулярної медицини тощо). Нижче ми представляємо наші висновки у вигляді невеличкого нарису і пропонуємо з ними ознайомитися.

Перш за все нами було зібрано і систематизовано матеріали та інформацію стосовно особистості генія експериментальної хімії Альфреда Нобеля, мотивів запровадження ним Нобелівської премії та її ролі у визначенні перспективних напрямів розвитку науки заради загальнолюдського прогресу [1] . А перші в історії Нобелівські премії було присуджено в 1901 році, в тому числі з фізіології та/або медицини, німецькому бактеріологу, професору гігієни університетів у Галле та Марбурзі Емілю фон Берінгу “за роботи з серотерапії та за її застосування в боротьбі проти дифтерії…”, що можна вважати першим кроком у розвитку сучасної імунології [3].  

Роботи Нобелівських лауреатів Еміля Фішера (1902) [2]  та Альбрехта Косселя (1910) [4] – піонерів з вивчення хімічного складу нуклеїнових кислот,  можна вважати стартовим майданчиком для розвитку сучасної біохімії і, як наслідок, становленням експериментальної та теоретичної медицини і біології.

Нобелівськими лауреатами з фізіології та/або медицини першого десятиріччя ХХ ст. стали найвидатніші вчені, що вписали невмирущі сторінки в історію медико-біологічних наук. Цей період був позначений присудженням Нобелівських премій видатним мікробіологам, які заклали підвалини вчення про збудників інфекційних хвороб, серед яких слід згадати всесвітньо відомого Роберта Коха (1905), який відкрив туберкульозну бацилу, холерний вібріон та сформулював класичні принципи всієї медичної мікробіології;  більш детально ми зупинились на відкриттях засновника клітинної імунології, вихідця з України Іллі Ілліча Мечникова та його наукового суперника, прихильника гуморальної теорії імунітету, фундатора хіміотерапії Пауля Ерліха (Нобелівська премія обом у 1908) [3].  

Друге десятиріччя ознаменувалось тим, що у 1913 р. Нобелівську премію з фізіології та/або медицини отримав Шарль Ріше  «на знак визнання його робіт з анафілаксії» [3]. Завдяки його роботам лікарі не тільки зрозуміли цінність профілактики, але й дізналися про її зворотний бік. Слід зазначити, що під час Першої світової війни Нобелівські премії не присуджувалися. Вони відновилися лише в 1919 р. присудженням премії бельгійському імунологу Жулю Борде «за відкриття, пов’язані з імунітетом» [3], який фактично заклав основи трансплантаційної імунології.

Оцінюючи в цілому тематику Нобелівських премій, що були присуджені в 20–40-ті роки ХХ ст, слід констатувати, що головні досягнення лауреатів цих років повністю відображають тенденції розвитку науки в цей період, який можна вважати завершенням класичної, “до молекулярної” епохи біології та медицини. Саме ці роки знаменуються відкриттям груп крові людини (Нобелівська премія 1930 р. Карлу Ландштейнеру) [3]; в галузі біохімії відбувається перший прорив у вивченні ензимів клітинного дихання та молекулярної організації окислювальних процесів (Нобелівські лауреати Отто Мейергоф, Арчибалд Хілл (1923); Отто Варбург (1931); Альберт Сент-Дьйорді (1937) [4].  Перша половина ХХ ст. була плідною і для дослідження таких біологічно активних речовин, як гормони і вітаміни. Одними з перших дослідників гормонів були Фредерік Бантинг і Джон Маклеод (Нобелівська премія 1923 р. «за відкриття інсуліну»). Відкриття інсуліну було грандіозним внеском у практичну медицину і дало змогу зберегти життя тисячам і тисячам хворих на цукровий діабет [5].

Наступним важливим етапом у розвитку досліджень біологічно активних речовин були роботи Нобелівських лауреатів хіміків – органіків Генріха Віланда (1927) Адольфа Віндауса (1928), Адольфа Бутенандта  та Леопольда Ружички (1939), які майже одночасно виділили та встановили хімічну будову жовчних кислот, вітамінів групи D і статевих гормонів (жіночих і чоловічих) [5]. Вони також виявили, що всі ці сполуки мають стероїдну природу і що вихідною речовиною для їх синтезу в організмі є холестерол. Продовженням досліджень високоактивних речовин стероїдної природи були роботи Едуарда  Кендалла, Філіпа Хенча і Тадеуша Рейхштейна (Нобелівська премія з фізіології та/або медицини, 1950) [5], які вперше синтезували і дослідили будову та біологічні ефекти гормонів кори надниркових залоз – кортикостероїдів. Вони також вперше розробили метод промислового випуску гормону кортизону, який широко використовується для лікування запальних процесів.

У першій половині ХХ ст. експериментальні дослідження вчених (хіміків-органіків, біохіміків, фізіологів) у співпраці з лікарями привели до відкриття нового класу біологічно активних речових – вітамінів. Багатьох з цих науковців було відзначено Нобелівськими преміями: Христіан Ейкман і Фредерік Гопкінс (1929), Альберт Сент-Дьорді та Уолтер Хоуорс (1937), Пауль Каррер (1937), Ріхард  Кун (1939), Генрік  Дам та Едуард Дойзі (1943),  Дороті Ходжкін, Роберт Вудворд (1965) [6]. Завдяки  їх зусиллям було виявлено майже всі відомі на цей час вітаміни (В₁, В₂, В₆, В₉, В₁₂, С, А, Е, К), встановлено їхню структуру і, в основних рисах, охарактеризовано механізм їхньої біологічної дії [6]. Виявилось, що багато вітамінів є коензимами в дуже важливих  біохімічних перетвореннях.

Цей період відзначається також розшифруванням інтермедіатів та шляхів внутрішньоклітинного обміну вуглеводів (американські біохіміки, подружжя Герті та Карл Корі, 1947). Завершується наприкінці 30-х років та відзначається премією 1953 р. опис циклу трикарбонових кислот — славнозвісного “циклу Кребса” (Нобелівська премія 1953 р., присуджена Гансу Кребсу разом з Фріцем Ліпманом — першовідкривачем коензиму А та ролі АТФ у біоенергетичних процесах) [7].

Першорядне значення для подальшого прогресу медицини та охорони здоров’я мало вчення про антибіотики, розроблене в 40–50-ті роки. Виділення перших активних протимікробних сполук започаткувало переможний поступ антибіотикотерапії, що кардинально змінила результативність діяльності інфекційних та хірургічних клінік. Всесвітнього визнання набуло відкриття групою британських вчених — мікробіолога Олександра Флемінга, біохіміків Е. Чейна та Х. Флорі, які в 1940 р. завершили роботу з виділення в очищеному вигляді першого антибіотика — пеніциліну (Нобелівська премія 1945 р.).  Черговим досягненням в антибіотикотерапії стали дослідження американського мікробіолога Зелмана Ваксмана (уродженця українського містечка Прилуки) з виділення стрептоміцину (1943), що став першим високоефективним протитуберкульозним антибіотиком (Нобелівська премія 1952 р.) [8].

Друга половина ХХ ст. ознаменувалася епохальними відкриттями в галузі хімії та біохімії протеїнів, зокрема у встановленні структури протеїнів. Нобелівські лауреати з хімії за 1946 р. Джеймс Самнер, Джон Нортроп і Венделл Стенлі першими виділили у чистому кристалічному стані окремі ензими і віруси та довели їхню протеїнову природу, зробивши тим самим неоціненний науковий внесок у розвиток таких важливих біологічних дисциплін, як біохімія, особливо ензимологія, вірусологія та молекулярна біологія [9]. Величезний внесок у з’ясування хімічних зв’язків, завдяки яким утворюється вторинна структура та інші рівні організації протеїнів, зробив видатний хімік ХХ ст. кристалограф, американський вчений Лайнус Полінг. Він одержав Нобелівську премію з хімії в 1954 р. «за дослідження природи хімічного зв’язку і його використання для встановлення структури складних сполук». Біохімікам він відомий як автор термінів вторинна структура протеїнів, a-спіраль та  b-структура [9] . А Фредерік Сенгер  — двічі лауреат Нобелівської премії (1958 і 1980) — перший серед дослідників визначив первинну амінокислотну послідовність протеїну, а саме: двох поліпептидних ланцюгів А та В інсуліну. Ф. Сенгер довів, що впорядкованість структури протеїну є аналогічною до послідовності генів у ДНК. [9]. Питання про організацію структури протеїну у просторі  вирішили англійські біохіміки Макс Ф. Перуц (Перутц) і Джон К. Кендрю, які рентгеноструктурним методом встановили будову протеїнів гемоглобіну і міоглобіну  в просторі і яким у 1962 р. було присуджено Нобеівську премію з хімії «за дослідження структури глобулярних протеїнів» [9].

Важко уявити як би розвивалися хімія, біологія і медицина без таких аналітичних методів дослідження як ультрацентрифугування (Теодор Сведберг, Нобелівська премія з хімії, 1926 р.) , електрофорез ( Арне Тізеліус, Нобелівська премія з хімії, 1948 р.) та хроматографія (Річард Сінг, Нобелівська премія з хімії, 1952 р.) [10]. Наразі інноваційні високотехнологічні лабораторні ультрацентрифуги широко застосовуються в різних напрямах наукової та практичної діяльності, зокрема в колоїдній хімії, біохімічному аналізі, вірусології, клінічній діагностиці, фармації, нанотехнології та ін. Електрофорез із високою ймовірністю дає змогу виявляти протеїнові аномалії, а тому широко використовується в багатьох медичних центрах різних країн для діагностики інфекційно-запальних захворювань, генетичних та імунних порушень, злоякісних пухлин тощо. Хроматографія широко застосовується для біохімічних досліджень, контролю лікарських препаратів, харчових продуктів тощо.

У 50–60-х роках ХХ ст., настає  принципово новий — молекулярно-біологічний  етап  розвитку біології та медицини. Історичною межею, що позначила початок цього етапу, слід вважати 1953 рік — рік опублікування в журналі “Nature” Джеймсом Д. Вотсоном та Френсісом Х. Кріком славнозвісної статті про структуру ДНК, яка, на їхню думку,  «має деякі нові властивості, що становлять загальний біологічний інтерес” Запропонована дослідниками. модель будови молекули ДНК як подвійної спіралі  дозволила вперше створити чіткі наукові уявлення про механізм подвоєння — реплікації ДНК, тобто рівного розподілу генетичного матеріалу між дочірніми клітинами [11]. Відкриття Дж. Вотсона і Ф. Кріка (Нобелівська премія 1962 р. спільно з Морісом Х. Вілкінсом) стало революційним для біології, пояснивши, як зберігається та передається спадкова інформація, і започаткувало розвиток молекулярної біології, молекулярної генетики та генної інженерії [12].

Молекулярна біологія заклала фундамент для створення принципово нових уявлень про механізми розвитку, молекулярну діагностику та фармакотерапію найскладніших патологічних процесів, у тому числі спадкових захворювань. З використанням методів генної інженерії, або технології рекомбінантних ДНК, молекулярного та клітинного клонування наразі налагоджений  біотехнологічний  синтез лікарських препаратів — антибіотиків, гормонів, ензимів, інтерферонів.

   До найяскравіших зірок на науковому небосхилі другої половини ХХ ст., належать, зокрема,  Нобелевські лауреати Северо Очоа і Артур Корнберг, удостоєні Нобелівської премії в галузі фізіології і/або медицини у 1959 році «за відкриття механізмів біологічного синтезу РНК і ДНК» [13] . Здійснені ними  експерименти сьогодні вважають наріжним каменем генної інженерії, тому що вони вперше продемонстрували можливість синтезу РНК та ДНК поза живою клітиною.      Це також Франсуа Жакоб та Жак Моно, які вперше встановили механізми генетичного контролю синтезу протеїнів через дію регуляторних генів (премія 1965 р. разом з дослідником бактеріофагів Андре Львовим) [14] та лауреати 1968 р. Маршал У. Ніренберг, Хар Корана та Роберт У. Голі, які розшифрували генетичний код нуклеїнових кислот та принципи його передачі для  біосинтезу протеїнів [15].

раніше вважалося, що нуклеїнові кислоти ДНК і РНК є лише носіями генетичної інформації, тоді як хімічні процеси життєдіяльності каталізують протеїни. Погляди науковців на функціонування (біокаталіз) у живих клітинах змінилися завдяки відкриттю Сідні Олтменом і Томасом Чеком (Нобелівська премія з хімії 1989 р.) [16], які продемонстрували каталітичні  властивості РНК

Ще одна знакова постать – Нобелівський лауреат з хімії 1993 року  Керрі Малліс, який розробив революційний метод полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР),  заснований на багаторазовому вибірковому копіюванні певної ділянки ДНК за допомогою ензимів у штучних умовах (in vitro). У медичній практиці цей метод широко використовується для діагностики інфекційних, генетичних та онкологічних захворювань, а також у трансплантології, судово-медичній експертизі, фармакогенетиці для  так званої персоналізованої  медицини  [17].

Значним досягненням молекулярної біології та генетики є створення у  2000 р. першої карти геному людини та розгортання програм клонування вищих організмів як реальної технологічної проблеми, в успіх якої неабиякий внесок зробив двічі лауреат нобелівської премії в галузі хімії Фредерік Сенгер [18].

 Нобелівською премією 1971 р. нагороджено Ерла У. Сазерленда за відкриття циклічних нуклеотидів цАМФ та цГМФ як універсальних посередників у передачі  сигналу біорегулятора (гормона, нейромедіатора) від клітинної мембрани на ефекторні системи клітини [19].

Нобелівськими преміями відзначено визначні досягнення і у таких галузях, як ендокринологія та онкологія ї, а саме: перше застосування гормональних препаратів (естрогенів) для лікування раку передміхурової залози (премія 1966 р., присуджена американському хірургу та онкологу Чарльзу Б. Хаггінсу); розробка радіоімунних методів визначення пептидних гормонів (Розалін С. Ялоу, 1977) [20]; відкриття гіпоталамічних рилізинг-факторів (Роже Гіймен, Ендрю В. Шалі, 1977), простагландинів (Суне Бергстрем, Джон Р. Вейн, Бенгт Самуельсон, 1982) [19], з’ясування ролі тканинних факторів росту у регуляції нормального та пухлинного росту (Рита Леві-Монтальчині, Стенлі Коен, 1986) [21]. Важливим внеском у проблему атеросклерозу та спадкових гіперліпідемій стали роботи американських вчених — генетика Майкла С. Брауна та клініциста Джозефа Л. Гольдстайна, що виявили та вивчили функціонування рецепторів ліпопротеїнів низької щільності (Нобелівська премія 1985 р. за дослідження, що “істотно поглибили наше розуміння метаболізму холестерину та збільшили можливості профілактики та лікування атеросклерозу”) [19].

Кінець ХХ ст. відзначився наступом інфекційних захворювань, спричинених мутаціями відомих мікроорганізмів та  появою  нових нозологічних форм, поширенням епідемії вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ). Виникла загроза нової “чуми” людства — повільних вірусних інфекцій, зокрема так званих “пріонових хвороб”. Етіологічним чинником цих захворювань, що вражають переважно центральну нервову систему людини, є “протеїн-пріони” (PrP) — інфекційні агенти протеїнової природи, що були виділені та вивчені в 1982 р. американським вченим, молекулярним біологом, лауреатом Нобелівської премії 1997 р. Стенлі Б. Прузинером [22]. У попередні роки найбільший внесок у з’ясування причин розвитку нейродегенеративних інфекцій, що спричиняються “повільними вірусами”, зробив педіатр та вірусолог Д. Карлтон Гайдушек (Нобелівська премія 1976 р.).

Наприкінці ХХ ст. було виявлено новий тип внутрішньоклітинного регулятора — молекулу оксиду азоту. Розгадка таємниці оксиду азоту Нобелівськими лауреатами з фізіології та/або медицини за 1998 рік Робертом Ферчготтом, Луїсом Ігнарро та Ферідом Мюрадом спричинило міжнародний бум у дослідженні ролі цієї сигнальної молекули в регуляції серцево-судинної системи і надало новий поштовх для розробки сучасних. ефективних ліків для боротьби з хворобами серця, зокрема з найбільшою вбивцею у світі – ішемічною хворобою серця [23].

Початок нового тисячоліття був “ознаменований” відкриттями механізмів хімічної передачі сигналів у центральній нервовій системі, з’ясуванням медіаторної ролі дофаміну, процесів повільної синаптичної передачі, короткочасної та тривалої пам’яті, механізмів дії антипсихотичних та антидепресантних лікарських засобів (Арвід Карлсон, Пол Грінгард, Ерік Кендел, 2000) [24].

Фундаментальні дослідження з молекулярної біології, що проводилися протягом декількох останніх десятиліть, привели і до суттєвого прориву в розумінні найпотаємніших загадок біології. Так, Нобелівську премію 2001 р. було присуджено групі вчених — Ліланду Хартвелу (США), Тімоті Ханту та Полу Нерсу (Великобританія) за відкриття “ключових регуляторів” клітинного поділу - циклінів та циклінзалежних кіназ ) [25] .

Премію 2002 р. було присуджено спільно британським дослідникам Сіднею Бренеру, Джону Салстону та американському вченому Роберту Горвіцу, які шляхом з використанням нової експериментальної моделі — зародку нематоди Caenorhabditis еlegans досягли фундаментальних результатів, що розкривають закономірності генетичної регуляції розвитку органів, клітинного поділу, диференціації та її запрограмованої загибелі (апоптозу) ) [26]. На думку експертів, ці відкриття є надзвичайно важливими для подальшого розвитку теоретичної та клінічної медицини, зокрема, для розкриття патогенезу багатьох хвороб людини, у тому числі злоякісних захворювань.

Результатом плідного поєднання клінічної медицини з сучасними високими фізичними технологіями стало відкриття та розробка неінвазивного діагностичного методу, що грунтується на явищі ядерного магнітного резонансу (МРТ-метод), за що Полу Лотербуру, професору з університету в Ілінойсі (США), та Пітеру Менсфілду, вченому з Ноттингемського університету (Великобританія)  присуджено  Нобелівську премію 2003 р. у галузі фізіології та/або медицини [27]. Це відкриття дозволило створити двовимірні зображення структур у живому організмі, які не можна було візуалізувати іншими методами. У сучасній медицині метод МРТ набув надзвичайно широкого застосування в клінічній практиці для діагностики та вибору оптимального лікування багатьох захворювань, особливо для діагностики пухлин головного мозку.

Нобелівську премєю з хімії у 2004 р. було присуджено Аарону  Чехановеру, Авраму Гершко (Ізраїльський технологічний інститут, Хайфа, Ізраїль) та Ірвіну Роуз ( Каліфорнійський університет, Ірвайн, США) за  відкриття нелізосомного АТР-залежного  шляху деградації протеїнів всередені клітини[28 Ці вчені продемонстрували, що обираючи протеїн, який підлягає знищенню, клітина попередньо позначає його біохімічним маркером, який назвали убіквітин і саме поліубквітування протеїну є сигналом для його протеолізу. Згодом було виявлено, що відхилення в цій системі призводять до різних захворювань. На основі  цього відкриття потужні фармацевтичні компанії почали розробляти лікарські препарати для використання в молекулярній медицині.

У 2006 р. Нобелівської премії в галузі хімії «за фундаментальні дослідження механізмів копіювання клітинами генетичної інформації в евкаріот» був удостоєний американський біохімік, професор структурної біології Стенфордського університету Роджер Корнберг [29].  Слід зазначити, що цього разу вперше премію в галузі природничих наук отримала одна людина. Батько і син Корнберги досліджували одну й ту саму проблему — механізми синтезу нуклеїнових кислот як носіїв генетичної інформації, проте Артур Корнберг розділив Нобелівську премію з Северо Очоа (1959), про що йшлось вище, а Роджер, озброєний набагато досконалішим інструментарієм, вперше спромігся зробити процес синтезу інформаційної РНК видимим, не мав у цій сфері конкурентів і отримав Нобелівську премію одноосібно. Результати наукового відкриття Р. Корнберга важко переоцінити, адже з’ясування структури РНК-полімерази II та каталітичного механізму функціонування цього ензиму є ключовим елементом для розуміння всього процесу транскрипції.

Виконуючи цей проєкт, ми звернули увагу на те, що сузір’я лауреатів Нобелівської премії наповнене яскравими постатями науковців не лише чоловічої, але й жіночої статі – не менш яскравих особистостей. Серед жінок-Нобелівських лауреаток - Герті Корі (1947) [30], Дороті Ходжкін (1965) [31], Розалін С. Ялоу (1977) [20], Рита Леві-Монтальчині (1985) [21], які зробили неоціненний внесок у розвиток медико-біологічних наук, вплинули на всі аспекти медицини та біології, а також тріумфально подолали гендерні та релігійні бар’єри у сфері експериментальних досліджень, що  забезпечує їм належне почесне місце в історії розвитку науки.

У стислому нарисі немає можливості та й необхідності детально  аналізувати  увесь складний та бурхливий розвиток медицини та біології ХХ – початку ХХІ ст.  Відповідний матеріал можна знайти в нашій книзі «Лідери наукового прогресу: під знаком Нобеля». Видання друге, доповнене. Київ: Наукова думка, 2024. — 678 c.; ISBN 978-966-00-1904-1

Слід ще раз підкреслити, що здійснений нами у проєкті  аналіз  сприяє формуванню стратегії майбутнього розвитку та визначенню нових пріоритетних напрямів медико-біологічних досліджень, а також розумінню  еволюції  наукових знань в цілому.

На завершення доречно знову процитувати Нобелівського лауреата Аарона Чехановера, відомого прихильника українських біохіміків, який у вітальному слові до учасників ХII Українського біохімічного конгресу (Тернопіль, 2019) відзначив: «....можна стверджувати, що всі сучасні розробки базуються на дослідженнях фундаментальної науки. І як приклад я хочу навести наші власні дослідження. Нас зацікавило, як протеїни деградують в організмі. Але ми не думали тоді про хвороби і ліки. Ми тільки визначили нішу в біології, яка залишалась без відповіді: як протеїни деградують; як клітина може ідентифікувати протеїн, що більше не потрібен, бо він виконав свою функцію, або через те, що він денатурований чи мутований, та видалити його, зберігаючи при цьому всі інші протеїни в клітині. Тобто нас цікавила саме специфічна деградація, і ми відкрили систему убіквітину. І тільки 28 років потому люди виявили, що відхилення в цій системі призводять до хвороб. Завдяки цьому фармацевтичні компанії можуть розробляти фармацевтичні препарати. Отже, знову повторюю, спочатку була фундаментальна наука, яка зрештою приводить до створення ліків...».

Ця думка, висловлена видатним ученим, особливо актуальна сьогодні, адже вона переконливо підтверджує ключовий висновок нашого дослідження — саме фундаментальна наука є тим джерелом, з якого постають усі великі інновації та практичні досягнення.

Посилання

1. Данилова В.М., Виноградова Р.П., Комісаренко С.В. Альфред Бернгард Нобель і Нобелівська премія. Ukr. Biochem. J. 2018, 90, N 4, 121−134. doi: https://doi.org/10.15407/ubj90.04.121

2. Danylova T.V., Komisarenko S.V. Scientific investigations of the Nobel prize winner Emil Fischer as a launching pad for the development of biochemistry: a brief overview. Ukr. Biochem. J. 2018, 90, N 4, 135−142. doi: https://doi.org/10.15407/ubj90.04.135

3. Данилова В.М., Виноградова Р.П., Комісаренко С.В. Внесок Нобелівських лауреатів початку ХХ ст. в розвиток молекулярної імунології: Е. Берінг, І.І.Мечников, П. Ерліх, Ш. Ріше, Ж. Борде, К. Ландштейнер. Ukr. Biochem. J. 2018, 90, N6, 126−142. doi: https://doi.org/10.15407/ubj90.06.126

4. Данилова В. М., Виноградова Р. П., Комісаренко С. В. Внесок лауреатів Нобелівської премії в розвиток динамічної біохімії та біоенергетики. Е. Бухнер, А. Коссель, Р. Вільштеттер, О.Мейєргоф, А. Хілл, О. Варбург, А. Сент-Дьєрді // Ukr. Biochem. J., 2019, Vol. 91, N1. P. 108 – 126. doi: https://doi.org/10.15407/ubj91.01.108

5. Виноградова Р.П., Данилова В.М., Комісаренко С.В. Розвиток знань з біохімії гормонів у роботах нобелівських лауреатів першої половини ХХ ст. Ф. Г. Бантинг, Д. Дж. Р. Маклеод, Г.О. Віланд, А. О. Віндаус, А. Бутенандт, Л. Ружичка, Е. Кендалл, Ф. Хенч, Т. Рейхштейн // Ukr. Biochem. J., 2019, Vol. 91, N3. Р. 108 – 127. doi:https://doi.org/10.15407/ubj91.03.107
6. 6. Данилова В.М., Виноградова Р.П., Комісаренко С.В. Внесок лауреатів нобелівської премії в розвиток знань з біохімії вітамінів: Х. Ейкман; Ф.Г. Гопкінс; А. Сент-Дьєрді, У. Хоуорс; П. Каррер; Р. Кун; Х. Дам; Е.А. Дойзі; Дж. Майнот; У. Мерфі; Дж. Віпл; Д. Ходжкін; Р. Вудворд // Biochem. J., 2019, Vol. 91, N 4. Р. 95– 117. doi:https://doi.org/10.15407/ubj91.04.095
7. Виноградова Р. П., Данилова В. М., Комісаренко С. В. Внесок нобелівських лауреатів в дослідження метаболізму вуглеводів і його регуляцію.А. Гарден, Х. Ейлер-Гельпін, К. Ф. Корі, Г. Т. Корі, Е. Сазерленд, Л. Ф. Лелуар, Г. Кребс, Ф. Ліпман, П. Мітчел // Ukr. Biochem. J., 2020, Vol. 92, N 1. Р. 135 – 163. doi:https://doi.org/10.15407/ubj92.01.136
8. Danylova T. V., Komisarenko S. V. Born in Ukraine: Nobel prize Winners Ilya Mechnikov, Selman Waksman, Roald Hoffmann AND Georges Charpak // Ukr. Biochem. J., 2019, Vol. 91, N 3. Р. 127 – 137. doi:https://doi.org/10.15407/ubj91.03.127
9. Данилова В. М., Виноградова Р. П., Комісаренко С. В. Внесок лауреатів нобелівської премії в дослідження структури протеїнів: Дж. Самнер, Дж. Нортроп, У. Стенлі, Л. Полінг, Ф. Сенгер, М. Перуц, Дж. Кендрю // Ukr. Biochem. J., 2020, Vol. 92, N 4. Р. 127 – 153. doi:https://doi.org/10.15407/ubj92.04.127
10. Григор’єва М. В., Данилова В. М., С. В. Комісаренко. Броунівський рух, електрофорез, хроматографія та макромолекулярна хімія: як все це об’єднує нобелівських лауреатів першої половини ХХ ст. – Т. Сведберга, А. Тізеліуса, Р. Сінга і Г. Штаудінгера // Ukr. Biochem. J., 2019, Vol. 91, N 5. Р. 70–79. doi:https://doi.org/10.15407/ubj91.05.070
11. 11. Danylova T. V., Komisarenko S. V. Standing on the shoulders of giants: James Watson, Francis Crick, Maurice Wilkins, Rosalind Franklin and the birth of molecular biology // Biochem. J., 2020, Vol. 92, N 4. Р. 154 – 164. doi:https://doi.org/10.15407/ubj92.04.154
12. Матишевська О.П., Данилова В.М., Комісаренко С.В. Відкриття подвійної спіралі ДНК і механізмів синтезу нуклеїнових кислот або революція, що започаткувала еру молекулярної біології (Нобелівські премії 1959, 1962 рр.) // Ukr. Biochem. J., 2020, Vol. 92, N 6. Р. 183-198. doi:https://doi.org/10.15407/ubj92.06.183

13. Матишевська О. П., Данилова В. М., Комісаренко С. В. Відкриття механізмів біологічного синтезу нуклеїнових кислот: нобелівські лауреати 1959 р. С. Очоа і А. Корнберг // Ukr. Biochem. J., 2021, Vol. 93, N 1, Р. 129 – 139. doi: https://doi.org/10.15407/ubj93.01.129

14.Матишевська О. П., Данилова В. М., Комісаренко С. В. Відкриття генетичного контролю синтезу ензимів і вірусів: лауреати Нобелівської премії 1965 р. А. Львов, Ф. Жакоб, Ж. Моно // Ukr. Biochem. J., 2021, Vol. 93, N 4, Р. 111 – 119.  doi: https://doi.org/10.15407/ubj93.04.111

15.Матишевська О. П., Данилова В. М., Комісаренко С. В. Розшифрування генетичного коду – новий революційний етап розвитку молекулярної біології: лауреати нобелівської премії 1968 р. М.В. Ніренберг, Г.Г. Корана, Р.В. Голлі // Ukr. Biochem. J.,2021, Vol. 93, N 6, Р. 141 – 154. doi: https://doi.org/10.15407/ubj93.06.139

16. Григор’єва М. В., Данилова В. М., Комісаренко С. В. Новий погляд на РНК: відкриття Сідні Олтмена і Томаса Чека 1989 року // Ukr. Biochem. J., 2020, Vol. 92, N 5. Р. 155 – 160. doi: https://doi.org/10.15407/ubj92.05.155

17.Данилова В.М., Матишевська О.П., Комісаренко С.В. Лауреат Нобелівської премії Кері Малліс і полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) //Ukr. Biochem. J.,2021, Vol. 93, N 5, Р. 122 – 131. doi: https://doi.org/10.15407/ubj93.05.122

18.Danylova T. V., komisаrenko S. V. Double nobel prize winner: Frederick Sanger – the father of genomics // Ukr. Biochem. J., 2021, Vol. 93, N 2, Р. 116 – 122. doi: https://doi.org/10.15407/ubj93.02.116

19.Матишевська О.П., Данилова В.М., С.В. Комісаренко. Внесок Нобелівських лауреатів у дослідження метаболізму ліпідів і його регуляції. Ф. Лінен, К. Блох, С. Бергстрем, Б. Самуельсон, Д. Вейн, М.Браун, Д. Голдстайн // Ukr. Biochem. J., 2019, Vol. 91, N 6. Р.  129–143. doi: https://doi.org/10.15407/ubj91.06.129

20.Matyshevska O., Grigorieva M., Danilova V., Komisarenko S. Radioimmunoassay and revolution in medical investigation: Nobel Prize winner in Physiology or Medicine (1977) Rosalyn Yalow – Scientist with a Fighting Spirit. Ukr. Biochem. J.Ukr. Biochem. J. 2024; 96(6): 82-89. doi: https://doi.org/10.15407/ubj96.06.082      

21.Grigorieva M.V., Danilova V.M., Komisarenko S.V. Rita Levi-Montalcini: A remarhable Genius who inspires generations. Ukr. Biochem. J. 2024; 96(6): 90-96. doi: https://doi.org/10.15407/ubj96.06.090     

22. Виноградова Р.П., Данилова В.М., Комісаренко С.В. Дослідження структури, механізму та регуляції активності ензимів у роботах нобелівських лауреатів. К.Анфінсен, С.Мур, В.Стайн, С.Прузинер, Є.Скоу, Д.Бойєр, Д.Вокер // Ukr. Biochem. J., 2020, Vol. 92, N 5. Р. 134 – 154. doi: https://doi.org/10.15407/ubj92.05.134

23.Danylova T. V., Komisarenko S. V. Unraveling The Mystery Of Nitric Oxide: Nobel Prize Winners Robert Furchgott, Louis Ignarro, and Ferid Murad // Ukr Biochem J. 2022: 94, N 2, рр. 85-94. doi: https://doi.org/10.15407/ubj94.02.085

24.Danylova T.V., Komisarenko S.V. Nobel prize winners Arvid Carlsson, Paul Greengard and Eric Kandel: the research of signal transduction in the nervous system. // Ukr. Biochem. J. Ukr. Biochem. J. 2023; 95, No. 2, рр.106-116. doi: https://doi.org/10.15407/ubj95.02.106

25.Матишевська О. П., Данилова В.М., Григор’єва М.В., Комісаренко С. В. Відкриття генетичних і молекулярних механізмів регуляції клітинного циклу: Нобелівські лауреати 2001 р.  Ліланд Хартвелл, Тімоті Хант і Поль Нерс. // Ukr. Biochem. J. Ukr. Biochem. J. 2023; 95, No. 6, рр. 111-126. doi: https://doi.org/10.15407/ubj95.06.112

26.Григор’єва М. В., Данилова В. М., Комісаренко С. В. Відкриття генів регуляції апоптозу клітин: Сідні Бреннер, Джон Салстон та Роберт Горвіц (Нобелівська премія з фізіології та медицини, 2002 р.) // Ukr. Biochem. J., 2021, Vol. 93, N 3, Р. 111 – 121. doi: https://doi.org/10.15407/ubj93.03.111

27.Данилова В.М, Григор’єва М.В., Комісаренко С.В. Винахід магнітно-резонансної томографії. Пол Лотербур, Пітер Менсфілд. Нобелівська премія в галузі фізіології та/або медицини, 2003 р. // Ukr. Biochem.J. 2022; 94, No. 6, pp.67-73. doi: https://doi.org/10.15407/ubj94.06.067

28.Matyshevska O. P., Grigorieva M. V., Danilova V. M., Komisarenko S.V. Ubiquitin and its role in proteolisis: the 2004 Nobel Prize in Chemistry.// Ukr.Biochem.J. 2022; 94, No. 5, pp. 84-96. doi: https://doi.org/10.15407/ubj94.05.084

29.Матишевська О. П., Данилова В.М,. Комісаренко С. В. Дослідження молекулярних основ транскрипції в евкаріот. Нобелівська премія з хімії Роджера Корнберга, 2006 р. // Ukr Biochem J. 2022: 94, N 4, рр. 93-102. doi: https://doi.org/10.15407/ubj94.04.093

30.Danilova V. M., Grigorieva M. V., Komisarenko S. V. The Gerty Cori phenomenon: the first woman Nobel laureate in Physiology or Medicine. Ukr. Biochem. J. 2024; 96(4): 106-113. doi: https://doi.org/10.15407/ubj96.04.106

31.Danilova V.M., Torkhova S.G., Komisarenko S.V. “A Нousewife from Оxford” or the only Вritish Woman to have ever won the Nobel Prize in science? – Dorothy Hodgkin. Ukr. Biochem. J.Ukr. Biochem. J. 2024; 96(6): 97-106 doi: https://doi.org/10.15407/ubj96.06.097

СЕКТОР З ПИТАНЬ ТРАНСФЕРУ ТЕХНОЛОГІЙ, ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Сектор в Інституті створено у 1980 р. під назвою Сектор патентно-ліцензійних досліджень; у, 1993 р. його включено до складу відділу науково-технічної інформації, а у 2008 р. реорганізовано і перейменовано на Сектор з питань трансферу технологій, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності. В.о. керівника Сектору з 1993 до липня 2012 р. була с.н.с., к.б.н. О.П. Козуліна, з липня 2012 р. – с.н.с. к.х.н.  Г.Г. Луговська. 

Основними завданнями Сектору сьогодні є:

• проведення та організація досліджень з метою виявлення об’єктів права інтелектуальної власності (ОІВ), забезпечення набуття майнових прав та одержання охоронних документів на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки, наукові відкриття, що створюються в Інституті; своєчасна підтримка їх чинності та постановка на бухгалтерський облік;
• проведення патентно-ліцензійного пошуку за науковими, науково-прикладними та цільовими темами Інституту та складання відповідних звітів; проведення маркетингових, патентно-кон’юнктурних досліджень;
• проведення пошуку патентної та наукової інформації для подання заявок Інституту на винахід, корисну модель, знак для товарів і послуг до Патентного відомства України;
• організація укладання договорів про службові ОІВ з творцям ОІВ та договорів про виплату їм винагороди, забезпечення контролю за виплатою винагороди;
• участь у переговорах із укладання ліцензійних договорів про трансфер технологій та інших договорів щодо використання ОІВ і результатів НДДКР Інституту;
• участь у підготовці проєктів ліцензійних договорів, додаткових угод до них, договорів про трансфер технологій, договорів про спільну діяльність, науково-технічну та виробничу кооперацію, договорів про конфіденційність;

• складання рекламних матеріалів до розробок Інституту для розміщення їх на сайті Інституту, в рекламних листах, в брошурах Інституту і Президії НАН України;
• надання консультативних послуг співробітникам Інституту з питань інтелектуальної власності;
• проведення, пошук та обробка патентної інформації для відкриття та закриття наукових тем Інституту згідно тематичного плану Інституту;
• введення звітної інформації Сектору в РІТ НОД НАН України.

За період 2018-2024 рр. було подано 29 заявок на винаходи та корисні моделі, і 8 заявок на знак для товарів і послуг.

За цей період було отримано 29 охоронних документів на винаходи та корисні моделі, 9 свідоцтв на знаки для товарів і послуг.

Для ОІВ, віднесених дирекцією Інституту до комерційних таємниць та ноу хау, було створено відповідний  реєстр таких ОІВ. За період 2018-2024 рр. цей реєстр містив 12 ОІВ. Комерційні таємниці і ноу-хау не поставлено на бухгалтерський облік Інституту як ОІВ, що не засвідчені Патентним відомством України.

Наразі розроблено Положення про комерційну таємницю Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України, складено перелік відомостей, що становлять комерційну таємницю Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України.

За період 2018-2024 рр. в Інституті діяли 4 ліцензійні договори на використання об’єктів права інтелектуальної власності Інституту, за рахунок яких Інститут отримував. регулярні фінансові надходження у вигляді роялті.

1. «Ліцензійний договір знак для товарів і послуг “МЕДИХРОНАЛ” від 05.07.2000 р.» за свідоцтвом України № 6387 від 05.07.2000 р» (фірма-ліцензіат - ПрАТ “Фармацевтична фірма “Дарниця”, м. Київ, Україна), термін дії до 16.12.31 р.
2. «Ліцензійний договір про надання виключної ліцензії на використання винаходу та знаку для товарів і послуг від 14.08.2017 р.» зі змінами за Додатковою угодою №2 від 31.05.2024 р. про надання виключної ліцензії на використання торговельної марки «МЕТОВІТАН» «METHOVITAN»,(фірма-ліцензіат – ПрАТ «Технолог», м. Умань, Україна, (пат. України №  39228 «Препарат для підвищення життєстійкості організму», свідоцтво України на знак для товарів і послуг № 103914 «МЕТОВІТАН»), термін дії до 31.05.2027.
3. Ліцензійний договір № 1/2021 про надання невиключної ліцензії на використання об’єкта права інтелектуальної власності від 19.07.2021 р. з ТОВ «Вікюр» на використання винаходу «Спосіб одержання аутологічної, збагаченої тромбоцитами плазми крові людини з вмістом тромбоцитів понад 1 млн/мкл для медичного застосування», захищеного патентом України на корисну модель № 133766 і Патентом України на винахід № 123108, термін дії до 02.2041 р.
4. Ліцензійний договір № 2/2021 про надання невиключної ліцензії на використання об’єкта права інтелектуальної власності від 19.07.2021 р. з ТОВ «МЕД СЕРВІС КОНСАЛТИНГ» (комерційна назва – «ЛІВОБЕРЕЖНИЙ ЦЕНТР ПРОКТОЛОГІЇ») на використання винаходу «Спосіб одержання аутологічної, збагаченої тромбоцитами плазми крові людини з вмістом тромбоцитів понад 1 млн/мкл для медичного застосування», захищеного Патентом України на корисну модель № 123108, термін дії до 02.2041 р.

У звітному періоді Інститут мав діючий Ліцензійний договір № 18-11/14 від 03.12.2014 р. про надання невиключної ліцензії на використання  корисної моделі України № 65219 «Спосіб визначення плазміногену в плазмі крові» як внеску до статутного капіталу Корпорації «Науковий парк Київський університет імені Тараса Шевченка», термін дії до 25.11.2021 р.

 (Виконавці: в.о. керівника сектору с.н.с. к.х.н. Г.Г. Луговська, н.с. к.б.н. І.Г. Черниш, пров. інж. С.П. Юрасова)

УКРАЇНСЬКИЙ БІОХІМІЧНИЙ ЖУРНАЛ

THE UKRAINIAN BIOCHEMICAL JOURNAL

Засновником (співзасновником) якого є Національна академія наук України та  Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України.

Журнал засновано у 1926 р. проф. О.В. Палладіним і зареєстровано як «Наукові записки Українського біохемічного інституту».  Перереєстровано 11.12.2013 р. під назвою The Ukrainian Biochemical Journal ( офіційне скорочення  Ukr. Biochem. J.), КВ No. 20470-10270 ПР, ISSN 2413-5003 (Online), ISSN 2409-4943 (Print).

Періодичність виходу становить один раз на два місяці, публікація безкоштовна і повні тексти статей  є доступними он-лайн.

Статті публікуються англійською  (з англійським та українським резюме)

The Ukrainian Biochemical Journal публікує оригінальні наукові статті, оглядові статті, міні-огляди, короткі повідомлення, методичні роботи та статті з історії біохімії. Проте, журнал охоплює не лише біохімію, а й суміжні науки, такі як клітинна та молекулярна біологія, біоорганічна хімія, біофізика, фармакологія, генетика та медицина (різне) – якщо дослідження використовують біохімічні методи та обговорюють біохімічні результати.

Рукопис статті, що надходить до UBJ, проходить анонімне рецензування двома провідними спеціалістами у відповідній галузі.

The Ukrainian Biochemical Journal внесено до Переліку наукових фахових видань категорія А  (№ 01/7-276 від 12 вересня 2017), в яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук за галузями наук : біологія та медицина.

The Ukrainian Biochemical Journal реферується або індексується в Scopus, WoS (Clarivate Analytics, Biological Abstracts, BIOSIS Previews), CrossRef, DOAJ, CABI (CAB Abstracts and Global Health), Embase, CAS, CiteFactor, Google Scholar тощо.

Електронна версія розміщується на порталах EBSCO і Elsevier та на сайті Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського.

Інформація щодо журналу The Ukrainian Biochemical Journal є на сайті Інституту біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України: https://biochemistry.org.ua/index.php?option=com_content&view=category&id=737&Itemid=752&lang=uk

Сайт журналу: The Ukrainian Biochemical JournalThe Ukrainian Biochemical Journal | The official site

За період 2018-2025 р р. надруковано / опубліковано 47 номерів часопису. Загальний обсяг надрукованих матеріалів у часописі склав понад 4322 сторінки, або 486,76 ум.-облікових аркушів.

(Виконавці: наук. ред., проф. О.П. Матишевська, відповідальний секретар к.б.н., с.н.с. М.В. Григор’єва, м.н.с. С.Г. Торхова, м.н.с. Т.М. Петренко, інж. 1 кат. О.М. Кіпер)

ЖУРНАЛ БІОТЕХНОЛОГІЯ 

BIOTECHNOLOGIA ACTA

Засновником (співзасновником) є Національна академія наук України та  Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України.

Журнал засновано 2005 року і зареєстровано як науковий журнал "Біотехнологія", перереєстровано  2013 року, серія КВ № 19650-9450ПР від 30.01.2013, як Biotechnologia Acta, скорочено Biotechnol. Acta, транслітерується як Biotekhnolohiia. Періодичність виходу становить один раз на два місяці, публікація безкоштовна.

Статті публікуються англійською та супроводжуються ідентичними за змістом резюме  українською мовою.

Наукова спрямованість: молекулярна біотехнологія, нанобіотехнологія, імунобіотехнологія, біосенсорика та молекулярна діагностика, технологія отримання біологічно активних речовин, біотехнологія трансгенних організмів, біотехнологія отримання продуктів харчування, стовбурові клітини та генна терапія, біоінженерія та імунна ензимологія, біотехнологія та здоров'я людини, агробіотехнологія, біодеструкція та утилізація відходів, біотехнологічні методи і прилади, правові та етичні аспекти біотехнології.

Журнал «Biotechnologia Acta» використовує Single-Blind Peer Review: статті рецензуються – «сліпе» рецензування – трьома незалежними експертами, які призначаються редколегією та не мають конфлікту інтересів з авторами.
Автор/автори не знає/не знають особисті дані рецензента.

Наразі журнал індексується такими базами даних: CrossRef, Directory of Open Access Journals (DOAJ), Ulrichweb, Google Scholar, Chemical Abstracts Service (CAS), Open Academic Journals Index (OAJI), JournalTOCs, GIGA Information Centre, Longdom Publishing SL, InfoBase Index, Index Copernicus, Scientific Indexing Services (SIS), ResearchBib (Academic Resource Index), Advanced Sciences Index (ASI), WorldCat, ProQuest, Cornell University Albert R. Mann Library, EBSCO, CABI, NEICON, EuroPub, Citefactor - (Academic Scientific Journals), Centre for Agriculture and Bioscience International (CABI), Open Ukrainian Citation Index (OUCI), Ukrainian Abstract Journal "Джерело",  "Scientific Periodicals of Ukraine" of the Vernadsky National Library of Ukraine. Журнал подано до Scopus та Web of Sciences, результати на стадії очікування.

За Переліком наукових фахових видань України  журнал віднесено до категорії Б: ISSN: друковане - 2410-7751 електронне - 2410-776X

Галузь науки: біологічні (07.05.2019) технічні (07.05.2019)
Спецiальнiсть: 091 (07.05.2019) 162 (07.05.2019)
Інформація щодо журналу Biotechnologia Acta є на сайті Інституту біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України: https://biochemistry.org.ua/index.php?option=com_content&view=category&id=737&Itemid=752&lang=uk

Сайт журналу Biotechnologia Acta https://biotechnology.kiev.ua/index.php/en/

За період 2018-2025 рр. надруковано /опубліковано 46 номерів  часопису. Загальний обсяг надрукованих матеріалів у часописі склав понад 3396 сторінок, або 418, 0 умовно облікових аркушів.

(Виконавці: науковий редактор д.б.н. А.О. Тихомиров, відповідальний секретар О.С.Виноградова)

МЕМОРІАЛЬНИЙ МУЗЕЙ О.В. ПАЛЛАДІНА

Меморіальний музей О.В. Палладіна створено згідно з Постановою Ради Міністрів УРСР № 36 від 29 січня 1973 р. в Інституті біохімії його імені, в квартирі, де він жив і працював (м. Київ, вул. Леонтовича, 9). Згідно з Законом України "Про охорону й використання пам’ятників історії і культури" експонати Меморіального музею О.В. Палладіна (ММП) за складеним "Охоронним зобов'язанням" прийнято в 1990 р. на державний облік Музею історії міста Києва. ММП з 2002 р. є членом Асоціації працівників музеїв технічного профілю,  а у 2004 р. його прийнято до Асоціації музеїв медицини і фармації країн Східної Європи та держав колишнього СРСР. Ініціаторами створення цієї Асоціації є Латвійський (м. Рига) музей історії медицини імені Паула Cтрадиня і Музей історії медицини та фармації Німеччини.

Робота Меморіального музею спрямована на відображення в його експозиції життєвого шляху, творчої, науково-організаційної, педагогічної і громадської діяльності засновника Інституту біохімії й української біохімічної школи, президента Академії наук УРСР (1946–1962), видатного вченого-біохіміка академіка Олександра Володимировича Палладіна. Разом з тим, через представлені в Музеї документальні матеріали широко висвітлюється історія розвитку біохімії як в Інституті біохімії, так і взагалі на теренах нашої держави.

В рамках навчальної програми з історії біохімії та ознайомлення студентів і викладачів з основними напрямами науково-дослідної роботи вчених Інституту Музей співпрацює з Національним музеєм медицини України, Інститутом біології і медицини Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, Національним педагогічним університетом ім. М.П. Драгоманова, Національним університетом „Києво-Могилянська академія”, Національним медичним університетом ім. О.О. Богомольця, факультетом підвищення кваліфікації учителів Київського міського педагогічного університету ім. Б.Д. Грінченка, Навчально-науковим інститутом екологічної безпеки НАУ, Державною екологічною академією післядипломної освіти та управління Мінприроди України та ін.

Відповідно до Постанови Президії НАН України від 02.03.2016, № 48 «Про діяльність Національного центру «Мала академія наук України» та Угоди про творчу співдружність Інституту біохімії з Київською Малою академією наук і з Київським Палацом дітей та юнацтва на базі Музею активно проводиться науково-освітянська і виховна робота серед учнівської та студентської молоді.

Меморіальний музей О.В. Палладіна включено (10-03-2017) до проєкту «Музейний портал», створений командою «Музейного Порталу» в партнерстві з Малою академією наук України. Проект націлений на популяризацію культури, науки і музейної справи та надає інформацію про актуальні новини з музейного життя України та світу. На його ресурсі всі бажаючі зможуть здійснити унікальний віртуальний тур Меморіальним музеєм О.В. Палладіна:      http://museum-portal.com/ua/museum/memorial-museum-of-ovpalladin

 Упродовж 2017–2024 рр. Музей стабільно виконував науково-просвітницьку, культурну та освітню функцію, залишаючись важливим осередком популяризації історії біохімічної науки в Україні. Музейний фонд упродовж цього періоду залишався незмінним і налічує 2148 експонатів, які становлять значну наукову, культурну та історичну цінність.

Виставкова діяльність музею вирізнялася різноплановістю й поступовим зростанням інтенсивності. Якщо у 2017–2019 рр. щороку організовувалася лише одна виставка, то вже з 2020 р. кількість експозицій збільшилася (до трьох у 2020-му та 2024-му, двох у 2022-му). Серед тематики — висвітлення розвитку окремих напрямів біохімічних досліджень (вітамінологія, імунологія, космічна біологія, нейрохімія тощо), діяльності наукових шкіл та юнацьких секцій. Це свідчить про цілеспрямовану роботу музею над збереженням і популяризацією спадщини українських учених, а також про розширення спектра науково-культурних комунікацій.

Відвідуваність музею впродовж зазначеного періоду коливалася у межах 107–175 осіб щорічно, а у 2024 р. сягнула 170 осіб, що є одним із найвищих показників за останні роки. Водночас важливою формою залучення аудиторії стали екскурсії: їхня кількість варіювала від 7 до 16 на рік. Особливої ваги набули віртуальні формати — якщо у 2017 р. більшість екскурсій відбувалася офлайн, то у 2021–2024 рр. переважна частина проходила в онлайн-режимі (від 8 до 13 щороку). Це дало можливість значно розширити аудиторію та зробити Музей доступним незалежно від територіальних обмежень.

Окремим напрямом роботи Музею став науково-просвітницький лекторій «Передові рубежі біології», реалізований у співпраці з Київською Малою академією наук учнівської молоді, Київським Палацом дітей і юнацтва та Національним еколого-натуралістичним центром України. За період 2017–2024 р р. у межах лекторію було прочитано від 8 до 12 лекцій щорічно. Тематика лекцій спрямовувалася на висвітлення новітніх досягнень біології та формування у молоді зацікавленості сучасними науковими проблемами.

Інформація про роботу Лекторію (лекційні семінари) «Передові рубежі біології» висвітлюється в Інтернеті на сайтах Київської МАН (https://kman.kyiv.ua/)  та Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України (https://biochemistry.org.ua Розділ «Популяризаційна діяльність»).

Серед науковців, які виступали на Лекторії, мали зустрічі з учнями і студентами Університету юних біохіміків та відвідали Меморіальний музей Олександра Палладіна, були такі відомі вчені, як: лауреат Нобелівської премії по хімії  Аарон Чехановер,  засновник супрамолекулярної хімії, лауреат Нобелівської премії Жан-Марі Лен;  академіки - Я.Б. Блюм, І.Д. Войтович, С.В. Комісаренко (ректор УЮБ), С.О. Костерін, В.І. Монченко, В.С. Підгорський; О.О. Кришталь, М.В. Скок; І.М. Гудков (НААН України);  чл.-кор. НАН України -  Н.М. Гула, А.Л. Бойко, Д.В. Колибо, О.І. Корнелюк, В. А. Ку́нах, Б.П. Мацелюх, А. І. Ємець, О.Г. Мінченко,  І.Г. Скрипаль, І.С. Чекман; професори – Н.М. Білько, О.М. Байрак, М.М. Великий, С.В. Верьовка, В.М. Ващенко, Р. П. Виноградова, Г.Л. Волков, З.Д. Воробець, Н.Б. Голуб, В.М. Войцицький, С.В. Дзядевич, Ю.В. Данилович, Ф.В. Дахно, М.Д. Курський, О.П. Матишевська, О.А. Машков, А.О. Тихомиров, О.В. Жолос, П.О. Кондратенко, Т. М. Кучмеровська, Ю.С. Лапшин, Ю.М. Пархоменко, В.П. Поліщук, В.О. Романов, Шендеровський, Г.Г. Шматков, В.І. Щербак, очільник Національного антарктичного наукового центру МОН України Є.О. Дикий, та ін.

Таким чином, діяльність Меморіального музею О.В. Палладіна протягом 2017–2024 рр. характеризується стабільністю у збереженні музейного фонду та зростанням активності у виставковій і просвітницькій роботі. Посилення інтеграції віртуальних форматів, розширення тематики виставок і системна співпраця з освітніми установами підтверджують, що музей виконує важливу роль у підтримці наукової спадщини та культурної ідентичності України, поєднуючи традиційні форми діяльності з сучасними засобами комунікації.

 (Виконавець – куратор, к.б.н., пров. наук. співр. В.І. Назаренко).

НАУКОВА БІБЛІОТЕКА

Заснована в 1925 р. як бібліотека Українського біохемічного інституту Народного комісаріату освіти УРСР в Харкові. До складу відділу науково-технічної інформації (тепер – відділ науково-інформаційних та інноваційних досліджень) включена  у 1993  р.

У 2018-2054 р.р. успішно забезпечувала інформаційні потреби науковців інституту. Основним завданням було формування спеціалізованих фондів та організація ефективного обслуговування користувачів. Бібліотека створює власні інформаційні продукти: електронний каталог, бібліографічні списки, книжкові виставки, які представлені на сайті інституту на сторінці бібліотеки.

Наукова бібліотека Інституту біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України має науковий фонд, що налічує приблизно 85 000 примірників. До його складу входять близько 26 000 книжкових видань і 58 000 одиниць періодики, з яких понад 32 000 - іноземні видання.

Наукова бібліотека Інституту біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України є однією з найбільших серед бібліотек академічних установ України за обсягом фонду. Вона вирізняється високим рівнем спеціалізованої укомплектованості в галузі біохімії, що забезпечує її ключову роль у науковому супроводі досліджень. У порівнянні з національними бібліотеками країн Європи, бібліотека займає нішу високоспеціалізованої наукової установи з вузькопрофільним, але якісним фондом.

Загальна кількість користувачів бібліотеки визначається на основі традиційної статистики відвідувань та реєстрації фізичних користувачів - передусім це співробітники Інституту, аспіранти та інші читачі, які працюють із фондами безпосередньо у читальній залі. За атестаційний період щорічна кількість таких читачів коливалася в межах від 125 до 150 осіб.

Щодо користувачів електронних ресурсів, варто зауважити, що це окрема категорія, яка охоплює віддалених користувачів, що переглядають бібліотечні матеріали онлайн. Окремий облік таких звернень на цей час не ведеться, оскільки доступ до електронних ресурсів, як правило, здійснюється без авторизації. Водночас активність у відповідних розділах сайту свідчить про сталий інтерес до цифрового контенту бібліотеки.

Кількість сеансів роботи з бібліотечними ресурсами зафіксовано на основі переглядів сторінок у відповідних розділах веб сторінки бібліотеки. Зокрема, розділи «Про бібліотеку», «Правила користування», «Корисні адреси», «Електронний каталог» були переглянуті близько 35 000 разів. Розділи, що містять інформацію про дисертації, нові надходження, праці співробітників бібліотеки - понад 70 000. Віртуальні виставки привернули увагу користувачів близько 17 000 разів.

Наукова бібліотека Інституту біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України не формує власних спеціалізованих (проблемно-орієнтованих) баз даних. Водночас у структурі бібліотеки функціонує електронний каталог, що забезпечує доступ до фондів і є елементом цифрової інфраструктури. Крім того, бібліотека забезпечує доступ користувачів до провідних загальнонаукових реферативних і повнотекстових платформ - Scopus, Web of Science, ScienceDirect та ін.

Бібліотека інституту біохімії регулярно організовувала та проводила: виставки книжок і матеріалів – нові надходження, тематичні: до ювілеїв учених, наукових подій (5-7 на рік); інформаційні дні / презентації ресурсів – знайомство з електронними базами даних, новими інформаційними системами (4–6 на рік).

(Виконавці: в.о. зав. бібліотеки , пров. бібліограф О.І.Войцехівська, пров. інж., пров. бібліотекар Т.І.Калітенко)

СПЕЦІАЛІЗОВАНА ВЧЕНА РАДА Д 26.240.01

До складу Відділу ввійшла 2003 р.  За Наказом МОН України від 24.10.2017 р. №1413 приймала до захисту кандидатські та докторські дисертації за спеціальностями: 03.00.04 – Біохімія та 03.00.20 - Біотехнологія  (голова – акад. НАН України С.О. Костерін, вчений секретар – к.б.н. Н.П. Карлова).  За період 2018-2020 рр. проведено 29 засідань спецради, на яких успішно захищено 2 докторські і 17 кандидатських дисертацій. За період 2021 р. проведено 12 засідань, на яких відбувся захист 4-х докторських та 3-х кандидатських дисертацій та 2 дисертації на ступінь доктора філософії.

В зв’язку з реорганізацією вищої освіти і відповідно до положення про спеціалізовану вчену раду з присудження наукового ступеня доктора наук, затвердженого Наказом МОН України № 59 від 13 грудня 2022 р. та Наказом міністра освіти і науки № 491 від 27 квітня 2023 р. в ІБХ затверджено спеціалізовану вчену раду з присудження наукового ступеня доктора наук строком на 3 роки. Профіль ради – «Біохімія». Головою затверджено  акад. НАН України С.О. Костеріна, вченим секретарем – к.б.н. Н.П. Карлову.  

ВИСТАВКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ У 2018-2024 рр.

Відділ брав активну участь у підготовці і презентації розробок Інституту у понад 15 загальнодержавних, міжнародних та відомчих виставкових акціях, зокрема:

1. IX Міжнародний медичний форум «Інновації в медицині – здоров`я нації»та Міжнародна виставка в галузі охорони здоров`я MEDICAEXPO, 25 - 27 квітня 2018 року у Виставковому Центрі «КиївЕкспоПлаза», (м. Київ, вул. Салютна, 2-б).
2. Виставка – презентація науково-технічних розробок в рамках ХІІ Всеукраїнського фестивалю науки, присвяченому 100 - річному ювілею Національної академії наук України (16-18 травня 2018 року, в Інституті електрозварювання ім. Є.О. Патона, вул. Боженка,11).
3. Виставка – презентація «ЗРОБЛЕНО В КИЄВІ»(5 червня 2018 року, в Міжнародному Виставковому Центрі, павільйон № 1 , Броварський пр.-т ,15).
4. Міжнародна виставка «LABComplEX. Аналітика. Лабораторія. Біотехнології», «HI-TECH EXPO. Високі технології» та«PHARMATechExpo», організаторами яких є Національна академія наук України та компанія LMT, 17 -19 жовтня 2018 року  у виставковому центрі «КиївЕкспоПлаза» (м.Київ, вул. Салютна, 2Б). 
5. III Міжнародний інноваційний форум«INNOVATIONMARKET», 21 - 23 листопада 2018 року у Міжнародному виставковому центрі (м. Київ, Броварський проспект,15).
6. Виставка – презентація наукових та науково-технічних розробок установ НАН України, присвячена 100-річчю НАН України, 6 грудня 2018 року, Експозиційний центр «Наука» НАН України, павільйон №23 (м.Київ, пр.-т Академіка Глушкова,1).
7. Х Ювілейний Міжнародний медичний форум«Інновації в медицині – здоров’я нації», в рамках якого були проведені Міжнародні виставки в галузі охорони здоров’я MEDICAEXPOта  Організатором цих заходів була Національна академія наук України.  Форум та виставки проходили 17-19 квітня 2019 р. в Міжнародному виставковому центрі (м. Київ, Броварський проспект, 15).
8. Виставка – презентація науково-технічних розробок в рамках ХІІІ Всеукраїнського фестиваля науки 16-18 травня 2019 р. на базі Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона (м. Київ, вул. Казимира Малевича,11).
9. ІV Міжнародний інноваційний форум«INNOVATION MARKET», 5 – 7 листопада 2018 р. у Міжнародному виставковому центрі (м. Київ, Броварський проспект,15).
10. XIII Міжнародна виставка «LABComplEX.  Аналітика. Лабораторія. Біотехнології. HI-TECH» (19-21 жовтня 2021 р.,«КиївЕкспоПлаза», с. Березівка, Київська обл.).
11. XIІ Міжнародний медичний форум "Інновації в медицині - здоров`я нації",  20 – 22 квітня 2021 р.
12. ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ФОРУМ“Україна ОСВІТА І НАУКА”, 31 травня – 2 червня 2021 р.

З метою ознайомлення центральних органів державної влади України з результатами оборонних досліджень і розробок Національної академії наук України у 2023 р. були проведені:

13. Виставка-презентація,  Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України,червень 2023 р., м. Київ, вул. К. Малевича, 11 і
14. Міжнародний форум - виставка –   «SEСURITY 2.0» , 4-5 жовтня 2023 р.,Виставковий центр «ACCO Іnternational»  (м. Київ, просп. Берестейський, 40-Б, парк ім. О. С. Пушкіна).
15. IV Міжнародна виставка систем охорони та безпеки Expert Security та XXI Міжнародна спеціалізована виставка Технології захисту / ПожТех – 2025, 27–29 травня, МВЦ, Київ. В цих заходах ІБХ (відділ структури і функції білка) брав активну участь.

ВИДАВНИЧА ДІЯЛЬНІСТЬ ВІДДІЛУ у 2018-2024 рр.

2018

Наукові статті

1.Луговська Г.Г., Данилова В.М., Комісаренко С.В. Інноваційна діяльність Інституту біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України: проблеми і перспективи. Ukr. Biochem. J. 2018. 90 (1): 77−99

 doi: https://doi.org/10.15407/ubj90.01.077

 2.Trakhtenberg I.M., Gubsky Y.I., Levitsky E. L., Belenichev I. F. Biochemical mechanisms of free-radical damage to the nuclear genome by cadmium. Ukr. Biochem. J. 2018. 90 (3): 5−16

 doi: https://doi.org/10.15407/ubj90.03.005

3.Данилова В.М., Виноградова Р.П., Комісаренко С.В. Альфред Бернгард Нобель і Нобелівська премія. Ukr. Biochem. J. 2018.  90 (4): 121−134

doi: https://doi.org/10.15407/ubj90.04.121

 4.Danylova T.V., Komisarenko S.V. Scientific investigations of the Nobel prize winner Emil Fischer as a launching pad for the development of biochemistry: a brief overview. Ukr. Biochem. J. 2018.  90 (4): 135−142

doi: https://doi.org/10.15407/ubj90.04.135

 5. Kosterin S.O., Danilova V.M. Founder of molecular immunology in Ukraine well-known political and public figure. On the 75^th birthday of Academician of the NAS of Ukraine S.V. Komisarenko. Ukr. Biochem. J. 2018. 90 (5): 106−116

doi: https://doi.org/10.15407/ubj90.05.106

6. Костерін С.О., Данилова В.М. Засновник молекулярної імунології в Україні, відомий політичний і громадський діяч (до 75-річчя академіка НАН України С.В. Комісаренка). Вісник НАН України. 2018. 7:  95 –106

7.Данилова В.М., Виноградова Р.П., Комісаренко С.В. Внесок Нобелівських лауреатів початку ХХ ст. в розвиток молекулярної імунології: Е. Берінг, І.І.Мечников, П. Ерліх, Ш. Ріше, Ж. Борде, К. Ландштейнер. Ukr. Biochem. J. 2018. 90 (6): 126-142

 doi: https://doi.org/10.15407/ubj90.06.126

8.Комісаренко С.В., Виноградова Р.П., Данилова В.М.,Луговська Г.Г., Черниш І.Ю., Торхова С.Г.  Інноваційні розробки інституту біохімії ім. О.В.Палладіна НАН України в галузі медицини і фармакології.  Історія медичної науки, практики та освіти: Збірка статей та тез науково–практичної конференції (26-27 квітня 2018 р., м. Київ): 280-289

Науково-популярні статті

9.Виноградова Р. П. Серед світових корифеїв – Володимир Олександрович Бєліцер. Країна знань. 2018. 3-4 (129): 2-5.

10.Виноградова Р.П., Данилова В.М. Під зіркою Альфреда Нобеля. Ілля Ілліч Мечников.  Країна знань. 2018. 7-8(132): 9-13

Гудкова О. О., Виноградова Р.П. Вітаміни: початок шляху .  Країна знань. 2018. 6(131): 10-13

11.Виноградова Р.П., Гудкова О.О. Вітаміни: початок шляху. Загадка бері-бері: рятівний тіамін. Країна знань. 2018. 7-8(132): 26-29

14.Виноградова Р. П. Вітаміни, початок шляху. Вітамінний алфавіт. Країна знань. 2018. 9-10: 29-34

Статті в Збірниках

15. Назаренко В.І. Біохімія в Україні: дослідження етапів розвитку. “Актуальні питання історії науки і техніки». Матеріали Всеукраїнської наукової конференції (Київ, 27-29 вересня 2018 р.): 160-164

 16.Шадура А.М., Назаренко В.І. Досвід участі науково-освітянських делегацій України в Пекінських конкурсах юнацької науково-технічної творчості.  XVI Міжнародна молодіжна науково-практична конференція “Історія розвитку науки, техніки та освіти». Київ-2018. Збірник праць: 198-200

 17.Чала Є. О., Назаренко В. І. Науково-освітні програми у стимуляції творчої діяльності учнівсько-студентської молоді.  XVI Міжнародна молодіжна науково-практична конференція “Історія розвитку науки, техніки та освіти». Київ-2018. Збірник праць: 191-193

 18.Палладін М. О., Назаренко В. І. Олександр Палладін – 7-й Президент Української академії наук (1945-1962). XVI Міжнародна молодіжна науково-практична конференція “Історія розвитку науки, техніки та освіти». Київ-2018. Збірник праць: 41-43

 19.Назаренко В.І. Меморіальний музей О.В. Палладіна в науково-освітніх програмах МАН (Пам’яті Леоніда Каденюка присвячується). 13-та Всеукраїнська науково-практична конференція “Український технічний музей: історія, досвід, перспективи” (м. Конотоп, 24-26 травня 2018 р.): 98-101

2019

1. Трахтенберг І. М., Є. Л. Левицький. Генотоксичність лікарських засобів та методи її оцінки. Кн.: «Лікарська токсикологія. Доклінічні дослідження». Розділ 5: 184-233
2. Данилова В.М.,. Виноградова Р. П, Комісаренко С. В. Внесок лауреатів Нобелівської премії в розвиток динамічної біохімії та біоенергетики. Е. Бухнер, А. Коссель, Р. Вільштеттер, О.Мейєргоф, А. Хілл, О. Варбург, А. Сент-Дьєрді. Ukr. Biochem. J. 91(1): 108-126 doi:https://doi.org/10.15407/ubj91.01.108
3. Виноградова Р. П., Данилова В. М., Комісаренко С. В. Розвиток знань з біохімії гормонів у роботах нобелівських лауреатів першої половини ХХ ст. Ф. Г. Бантинг, Д. Дж. Р. Маклеод, Г.О. Віланд, А. О. Віндаус, А. Бутенандт, Л. Ружичка, Е. Кендалл, Ф. Хенч, Т. Рейхштейн. Ukr. Biochem. J. 2019. 91(3): 107–126 doi:https://doi.org/10.15407/ubj91.03.107
4. . Danylova T. V., Komisarenko S. V. Born in Ukraine: Nobel prize Winners Ilya Mechnikov, Selman Waksman, Roald Hoffmann AND Georges Charpak. Biochem.J. 2019. 91( 3): 127-137
   doi:https://doi.org/10.15407/ubj91.03.127
5. Данилова В. М., Виноградова Р. П., Комісаренко С. В. Внесок лауреатів нобелівської премії в розвиток знань з біохімії вітамінів: Х. Ейкман; Ф.Г. Гопкінс; А. Сент-Дьорді, У. Хоуорс; П. Каррер; Р. Кун; Х. Дам; Е.А. Дойзі; Дж. Майнот; У. Мерфі; Дж. Віпл; Д. Ходжкін; Р. Вудворд. Ukr. Biochem. 2019. 91(4): 95–117. doi:https://doi.org/10.15407/ubj91.04.095
6. Григор’єва М. В., Данилова В. М, Комісаренко С. В. Броунівський рух, електрофорез, хроматографія та макромолекулярна хімія: як все це об’єднує нобелівських лауреатів першої половини ХХ ст. – Т. Сведберга, А. Тізеліуса, Р. Сінга і Г. Штаудінгера. Biochem. J. 2019. 91(5): 70-79 doi:https://doi.org/10.15407/ubj91.05.070
7. Матишевська О. П., Данилова В. М., Комісаренко С.В. Внесок Нобелівських лауреатів у дослідження метаболізму ліпідів і його регуляції. Ф. Лінен, К. Блох, С. Бергстрем, Б. Самуельсон, Д. Вейн, М.Браун, Д. Голдстайн. Biochem. J. 2019. 91( 6): 129-143. doi:https://doi.org/10.15407/ubj91.06.129

Статті у Збірці та Матеріалах…

1. Луговська Н. Е, Закрутько Л. І., Мислицький О. В., Черниш І. Г., Луговська Г. Г. Дослідження та обґрунтування доцільності впровадження об’єктів права інтелектуальної власності в сфері охорони здоров’я України. Клінічна та експериментальна патологія. 18, №1(67): 3-9.
2. Григор’єва М. В., Виноградова Р. П., Данилова В. М. . Наукова школа з молекулярної імунології в Україні: створення і досягнення ХХІУ Всеукраїнська конференція молодих істориків науки, техніки і освіти та спеціалістів за темою: «Наука як феномен національної культури», Київ, 19 квітня 2019 р.: 40-44.
3. Данилова В. М., Виноградова Р. П., Черниш І. Ю. Інноваційні розробки в галузі біохімії системи гемостазу: наукова школа академіка В. О. Бєліцера Медична та клінічна хімія. 21, №3(80) Матеріали XII Українського біохімічного конгресу, м. Тернопіль, 30 вересня - 4 жовтня 2019 р.: 180.
4. Григор’єва М. В., Петренко Т. М., Торхова С. Г., Данилова В. М. The Ukrainian Biochemical Journal: крок за кроком на шляху інтеграції у світовий науковий простір. Матеріали ХІІ Українського біохімічного конгресу. Медична та клінічна хімія. 2019. 21, № 3 (80) (додаток):177-178
5. Grigorieva M., .V., Gajovic S. Scientific Communication of RECOOP Partners Using the UBJ Platform": Progress Report (October 2018 –April 2019) . 2^nd RECOOP-KFSD International Student Conference, April 11-14, 2019, Bratislava, Slovak Republic: 186-187
6. Grigorieva M., Chernyshenko V., Komisarenko S. Joining the global scientific community – UBJ on its way. Biochem. J. Biochem. J. 2019. 91(5): 3-6
7. Grigorieva M, Chernyshenko V., Gajovic S. Scientific Communication of RECOOP Partners Using the UBJ Platform": Progress Report (April 2019 – October 2019) . RECOOP 10^th Annual Project Review Meeting, Wroclaw, October 11-12, 2019, p.89
8. Чала Є. О., Назаренко В. І. Наукова школа академіка О.В. Палладіна у взаємодії з Нобелівськими лауреатами. Матеріали XXIV Всеукраїнської наукової конференції молодих істориків історії науки, техніки і освіти та спеціалістів” за темою: «Наука як феномен національної культури». (Київ, 19 квітня 2019 р.): 226-229
9. Ladanovska, V. Kukoba,V. Nazarenko. Pioneers of Biochemscal Science: O.Ya. Danilevsky (after the materials of the Memorial Museum of O.V. Palladin). Матеріали XXIV Всеукраїнської наукової конференції молодих істориків історії науки, техніки і освіти та спеціалістів” за темою: «Наука як феномен національної культури». (Київ, 19 квітня 2019 р.):118-120.
10. Яцюк М.А., Кукоба В.М., Назаренко В.І. П.Г. Костюк видатний вчений і організатор науки сучасності. Матеріали XXIV Всеукраїнської наукової конференції молодих істориків історії науки, техніки і освіти та спеціалістів” за темою: «Наука як феномен національної культури». (Київ, 19 квітня 2019 р.): 245-248
11. Назаренко В. І., Хоревін В. І.. Форми освітньо-виховної робота Меморіального музею О.В. Палладіна. Матеріали науково-практичної конференції Другого Всеукраїнського музейного форуму. Переяслав-Хмельницький 2019.: 158-162
12. Назаренко В. І.,. Хоревін В.І. О. В. Палладін як очільник НАН України. Матеріали 17-ї Всеукраїнської наукової конференції “Актуальні питання історії науки і техніки” . Краматорськ – 2019.: 223-227

13. .Демченко О. П., Назаренко В. І. Творчий геній Майкла Каші – іноземного члена НАН України. Матеріали 17-ї Всеукраїнської наукової конференції “Актуальні питання історії науки і техніки” . Краматорськ – 2019: 87-91

14. Панас І. Д., Пиршев К. О., Канюк М. І.. Назаренко В. І. Флуоресцентні нанокомпозити із парамагнітними властивостями в клітинних дослідженнях. Медична та клінічна хімія. 2019. Т. 21, №3(80) Матеріали XII Українського біохімічного конгресу, м. Тернопіль, 30 вересня - 4 жовтня 2019 р.: 279.

Тези

15.Луговська Н. Е., Закрутько Л. І., Мислицький О. В., Черниш І. Г., Луговська Г.Г. Дослідження та обґрунтування доцільності впровадження об’єктів права інтелектуальної власності в сфері охорони здоров’я України. Тези Науково-практичної конференція з міжнародною участю “Філатовські читання-2019”, 23-24 травня 2019 р. Одеса, Україна.: 230.

16. Закрутько Л.І., Мислицький О. В., Луговська Н. Е., Луговська Г. Г., Черниш І. Г. Моніторинг та аналіз стану та проблематики інноваційної діяльності в сфері охорони здоров’я України. Тези Всеукраїнської науково-практичної конференції «Актуальні питання офтальмології» 9-10 жовтня2019р. Івано-Франківськ, Україна.: 34

 Науково-популярні

17. Виноградова Р. П., Данилова В. М., Черниш І. Ю. Той хто переміг холеру і чуму. Володимир Хавкін. Країна знань. 2019.1(134): 11-16
18. Виноградова Р. П., Гудкова О. О. Вітаміни, початок шляху. Вітамін С : гонка за лідером. Країна знань. 1(134): 28-33
19. Виноградова Р. П., Гудкова О. О. Хід В12: шах і мат перніціозній анемії. Країна знань. 4-5(136): 19-26

 2020

Монографія

Під знаком Нобеля: лідери наукового прогресу або роздуми вченого – біохіміка й імунолога про розвиток і значення наук про життя / голов. ред. С. В. Комісаренко; уклад. В.М. Данилова. – К.: ФОП Мишалов Д. В., 2020. -  240 с. - ISBN 978-966-2214-87-1

Статті

1. Виноградова Р. П., Данилова В. М., Комісаренко С. В. Внесок нобелівських лауреатів в дослідження метаболізму вуглеводів і його регуляцію.А. Гарден, Х. Ейлер-Гельпін, К. Ф. Корі, Г. Т. Корі, Е. Сазерленд, Л. Ф. Лелуар, Г. Кребс, Ф. Ліпман, П. Мітчел. Ukr. Biochem. J. 2020. 92(1): 135–163. doi: https://doi.org/10.15407/ubj01.136
2. Danylova T.V., Komisarenko V. Nobel prize winner Erwin Schrödinger: the physicist, philosopher, and godfather of molecular biology and genetics. Ukr. Biochem. J. 2020. 92(3): 93-100. doi: https://doi.org/10.15407/ubj92.03.093
3. Данилова В. М., Виноградова Р. П., Комісаренко С. В. Внесок лауреатів нобелівської премії в дослідження структури протеїнів: Дж. Самнер, Дж. Нортроп, У. Стенлі, Л. Полінг, Ф. Сенгер, М. Перуц, Дж. Кендрю. Biochem. J. 2020. 92(4): 127–153.

doi: https://doi.org/10.15407/ubj92.04.127

4. Danylova V., Komisarenko S. V. Standing on the shoulders of giants: James Watson, Francis Crick, Maurice Wilkins, Rosalind Franklin and the birth of molecular biology. Ukr. Biochem. J. 2020. 92(4): 154–164. doi: https://doi.org/10.15407/ubj92.04.154
5. Григор’єва М. В., Данилова В. М., Комісаренко С. В.. Новий погляд на РНК: відкриття Сідні Олтмена і Томаса Чека 1989 року // Ukr. Biochem. J., 2020. 92(5):155-160.
   doi: https://doi.org/10.15407/ubj92.05.155
6. Виноградова Р. П., Данилова В. М., Комісаренко С. В.. Дослідження структури, механізму та регуляції активності ензимів у роботах нобелівських лауреатів. К.Анфінсен, С.Мур, В.Стайн, С.Прузинер, Є.Скоу, Д.Бойєр, Д.Вокер. Ukr. Biochem. J. 2020. 92(5): 134-15. doi: https://doi.org/10.15407/ubj05.134
7. Матишевська О. П., Данилова В. М., Комісаренко С. В. Відкриття подвійної спіралі ДНК і механізмів синтезу нуклеїнових кислот або революція, що започаткувала еру молекулярної біології (Нобелівська премія 1962 р.). Ukr. Biochem. J. 92(6): 183- 198 doi: https://doi.org/10.15407/ubj92.06.183
8. Григор"єва М. В., Комісаренко С. В. 20 років тому завершилися «перегони» секвенування геному людини. Ukr Biochem.J. 2020. 92(3) : Molecular and clinical studies of hemostasis - Recoop HST Association. - P. 91-92

doi: https://doi.org/10.15407/ubj92.03.091

Науково-популярні статті

9. Виноградова Р. П., Данилова В. М., Виноградова К. Г ЛАЙНУС ПОЛІНГ – видатний вчений, політичний діяч, двічі лауреат Нобелівської премії. Країна знань. 4-5 (142): 7-12
10. Виноградова Р. П., Данилова В. М., Виноградова К. Г. Пріони – нова сторінка в біологічній та медичній науці. Країна знань. 7-8 (144): 31-36

Статті в Матеріалах….

11. Гойстер О.С., Назаренко В.І. Реалізація технологій критичного мислення в процесі викладання біохімії молодшим спеціалістам Київського обласного вищого професійного училища харчових технологій і ресторанного сервісу. The 4thInternational scientific and practical conference “Priority directions of  science  development” (February  3-4,  2020), Lviv, 2020. : 426-429.
12. Kyrychenko A. , Kukoba V. M., Nazarenko V. I. Pioneers of Biochemіcal Science: O. Ya. Danilevsky (after the materials of the Memorial Museum of O.V. Palladin). Матеріали ХХV Всеукраїнської наукової конференції молодих істориків науки, техніки і освіти та спеціалістів за темою: «Суспільне значення інтелектуальної діяльності», 19 червня 2020 р., м. Київ, стор. 12-15.
13. Назаренко В. І., Хоревін В. І. Міжнародна асоціація академій наук у мережі міжнародних організацій. Матеріали 19-ї Всеукраїнської наукової конференції “Актуальні питання історії науки і техніки”. Київ - 2020, стор. 182-185.
14. Левченко О. Е., Назаренко В. І. Видатний хімік ХХ ст. Георг Хевеші. Матеріали ХХV Всеукраїнської наукової конференції молодих істориків науки, техніки і освіти та спеціалістів за темою: «Суспільне значення інтелектуальної діяльності», 19 червня 2020 р., м. Київ, стор. 112-114.
15. Чала Є. О., Назаренко В. І. Україна як одна із країн-фундаторів ООН (до 75-ї річниці створення Організації Об’єднаних націй). Матеріали ХХV Всеукраїнської наукової конференції молодих істориків науки, техніки і освіти та спеціалістів за темою: «Суспільне значення інтелектуальної діяльності», 19 червня 2020 р., м. Київ, стор. 213-216.
16. Карамаш С. Ю., Назаренко В. І. Нововиявлений автограф академіка Б.Є. Патона на документі для Меморіального музею О.В. Палладіна. Матеріали 14-ї Всеукраїнської науково-практичної конференції “Український технічний музей: історія, досвід, перспективи”. Кам’янець-Подільський – 2020, стор. 78-82
17. Назаренко В. І., Хоревін В. І. Музей як скарбниця творчого потенціалу суспільства. Матеріали 14-ї Всеукраїнської науково-практичної конференції “Український технічний музей: історія, досвід, перспективи”. Кам’янець-Подільський - 2020, стор. 144-149.

2021

1. Матишевська О. П., Данилова В. М., Комісаренко С. В. Відкриття механізмів біологічного синтезу нуклеїнових кислот: нобелівські лауреати 1959 р. С. Очоа і А. Корнберг. Ukr. Biochem. J. 93(1 ): 129-138 doi:https://doi.org/10.15407/ubj93.01.129
2. Danylova T. V., Komisаrenko S. V. Double Nobel Prize Winner: Frederick Sanger – the father of genomics . Ukr. Biochem. J. 2021 93(2): 116-122 doi:https://doi.org/10.15407/ubj93.02.116
3. Григор’єва М. В., Данилова В. М., Комісаренко С. В. Відкриття генів регуляції апоптозу клітин: Сідні Бреннер, Джон Салстон та Роберт Горвіц (Нобелівська премія з фізіології та медицини, 2002 р.). Ukr. Biochem. J. 2021. 93(3): 111-122. doi:https://doi.org/10.15407/ubj93.03.111
4. Danylova T. V., Komisаrenko S. V. A Legend In His Own Lifetime: Double Nobel Prize Winner Linus Pauling. Ukr. Biochem. J. 93(3):123-132. doi:https://doi.org/10.15407/ubj93.03.123
5. Комісаренко С. В. Відкриття генетичного контролю синтезу ензимів і вірусів: лауреати Нобелівської премії 1965 р. А. Львов, Ф. Жакоб, Ж. Моно. Ukr. Biochem. J. 93(4): 111-119. doi: https://doi.org/10.15407/ubj93.04.111
6. Данилова В. М., Матишевська О. П., Комісаренко С. В. Лауреат Нобелівської премії Кері Малліс і полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) Ukr. J. 2021. 93(5): 122-31. doi:https://doi.org/10.15407/ubj93.05.122
7. Матишевська О. П., Данилова В. М., Комісаренко С. В. Розшифруваннягенетичного коду – новий революційний етап розвитку молекулярної біології: лауреати нобелівської премії 1968 р. М.В. Ніренберг, Г.Г. Корана, Р.В. Голлі // Ukr. Biochem. J. 93(6): 139-152 doi: https://doi.org/10.15407/ubj93.06.139
8. Назаренко В. І., Борисова Т. О. Науково-освітянська та виховна діяльність Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна серед учнівсько-студентської молоді Ukr. Biochem. J. 93(40): 120-127.
9. Назаренко В. І., Чернишенко Г. О. До 100-річчя створення науково-дослідної кафедри біохімії Харківського медичного інституту та започаткування біохімічної школи О.В. Палладіна. Матеріали 20-ї Всеукраїнської наукової конференції "Актуальні питання історії науки і техніки". Київ, 2021. С. 179-182.
10. Левченко О. Е., Назаренко В. І. Історія розвитку молекулярної імунології в Україні. Двадцять шоста Всеукраїнська наукова конференція молодих істориків науки, техніки і освіти та спеціалістів, присвячена 30-річчю незалежності України: мат. конф., м. Київ, 16 квітня 2021 р. С. 124-127.
11. Палладін М. О., Назаренко В. І. Інститут біохімії імені О.В. Палладіна як загальновизнаний лідер у вирішенні фундаментальних питань національної та світової науки. Двадцять шоста Всеукраїнська наукова конференція молодих істориків науки, техніки і освіти та спеціалістів, присвячена 30-річчю незалежності України: мат. конф., м. Київ, 16 квітня 2021 р. С. 148-150.
12. Маркевич О. А., Назаренко В. І. Фенотипова пластичність рослин заплави Десни в умовах глобальних кліматичних змін Збереження рослин у зв'язку зі змінами клімату та біологічними інвазіями. Матеріали міжнар. наук. конф., 31 берез. 2021 р., Біла Церква.
13. Чалий О. О., Назаренко В. І. Експрес-аналіз вмісту нітрогену в грунтових пробах для потреб точного землеробства. Збереження рослин у зв'язку зі змінами клімату та біологічними інвазіями. Матеріали міжнар. наук. конф., 31 берез. 2021 р., Біла Церква. С. 132-134.

2022

1. Danylova Т. V., Komisarenko S. V. Unraveling The Mystery Of Nitric Oxide: Nobel Prize Winners Robert Furchgott, Louis Ignarro, and Ferid Murad. Ukr Biochem J. 94(2): 85-94. doi:https://doi.org/10.15407/ubj94.02.085
2. Матишевська О. П, Данилова В. М., Комісаренко С. В. Дослідження молекулярних основ транскрипції в евкаріот. Нобелівська премія з хімії Роджера Корнберга, 2006 р. Ukr Biochem J. 94(4): 93-102.

doi: https://doi.org/10.15407/ubj94.04.093

3. Matyshevska O. P., Grigorieva M. V., Danilova V. M., Komisarenko V. Ubiquitin and its role in proteolisis: the 2004 Nobel Prize in Chemistry. Ukr. Biochem. J. 2022. 94(5): 84-96.

doi: https://doi.org/10.15407/ubj94.05.084

4. Данилова В .М.,. Григор’єва М. В, Комісаренко. С. В. Винахід магнітно-резонансної томографії. Пол Лотербур, Пітер Менсфілд. Нобелівська премія в галузі фізіології та/або медицини, 2003 р. Ukr. Biochem. J. 94(6): 67-73. doi:https://doi.org/10.15407/ubj94.06.067

2023

Наукові статті

1. Danylova T. V., Komisarenko S. V. Nobel prize winners Arvid Carlsson, Paul Greengard and Eric Kandel: the research of signal transduction in the nervous system. Biochem. J. Biochem. J. 2023. 95(2):106-116. doi: https://doi.org/10.15407/ubj95.02.106
2. Матишевська О. П., Данилова В. М., Григор’єва М. В., Комісаренко С. В. Відкриття молекулярних і генетичних механізмів регуляції клітинного циклу: Нобелівські лауреати 2001 року Ліланд Хартвелл, Тімоті Хант і Поль Нерс. Ukr.Biochem. J. 95(6):112-126.

https://doi.org/10.15407/ubj95.06.112

Тези

3. Чала Є. О., Назаренко В. І., Адамчук-Чала Н. І. Паризькі наукові школи з радіології та радіологічної безпеки.ХXVIII Всеукраїнська наукова конференція молодих істориків науки, техніки і освіти та спеціалістів за темою «Історія науки і техніки у кризові періоди суспільного розвитку»: Мат. конф., 14 квітня 2023 р., м. Київ. С. 278-282.

2024

Колективна монографія (книга)

 УДК 577+60-22-61

Лідери наукового прогресу: під знаком Нобеля / С.В. Комісаренко, В.М. Данилова, Р.П. Виноградова, С.І. Романюк, О.П. Матишевська, М.В. Григор’єва, Т.В. Данилова. За ред. С.В. Комісаренка, укл. В.М. Данилова. Видання друге, доповнене. Київ: Наукова думка, 2024. — 678 c.;

ISBN 978-966-00-1904-1

Наукові статті:

1. Danylova T. V., Komisarenko S. V. It is time to pay tribute to women in science: the women who won the Nobel prizes in Chemistry and Physiology or Medicine. Biochem. J. 2024. 96(3): 122-142

 doi: https://doi.org/10.15407/ubj96.03.122

2. Grigorieva M., Chernyshenko V., Vari S. Progress of The Ukrainian Biochemical Journal thanks to Collaboration with RECOOP HST Association. Biochem. J. Biochem. J. 2024. 96(3): 143-146 doi: https://doi.org/10.15407/ubj96.03.143
3. Danilova V. M., Grigorieva M. V., Komisarenko S. V. The Gerty Cori phenomenon: the first woman Nobel laureate in Physiology or Medicine. Biochem. J. Biochem. J. 2024. 96(4): 106-113. doi: https://doi.org/10.15407/ubj96.04.106
4. Matyshevska O., Grigorieva M., Danilova V., Komisarenko S. Radioimmunoassay and revolution in medical investigation: Nobel Prize winner in Physiology or Medicine (1977) Rosalyn Yalow – Scientist with a Fighting Spirit. Biochem. J.Biochem. J. 2024. 96(6): 82-89 doi: https://doi.org/10.15407/ubj96.06.082

Matyshevska O. P., Horak I. R., Skaterna T. D., Krysiuk I. P., Lugovskyi S., Prylutskyy Yu. I., Drobot L. B. Natural alkaloids noncovalently bound to С₆₀ fullerene are potent anticancer phytotherapeutic agents // Biopolymers and Cell. 2024. 40(3): 244. http://dx.doi.org/10.7124/bc.000AF2

5. Grigorieva M. V., Danilova V. M., Komisarenko S. V. Rita Levi-Montalcini: A remarhable Genius who inspires generations. Biochem. J. Biochem. J. 2024. 96(6): 90-96. doi: https://doi.org/10.15407/ubj96.06.090
6. Danilova V. M., Torkhova S. G., Komisarenko S. V. “A Нousewife from Оxford” or the only Вritish Woman to have ever won the Nobel Prize in science? – Dorothy Hodgkin. Biochem. J.Biochem. J. 2024; 96(6): 97-106 doi: https://doi.org/10.15407/ubj96.06.097

Статті в Матеріалах…..

7. Іченська Амелі¹, Назаренко В. І. Розробка та застосування мас-спектрометрії для аналізу біомолекул. ХXIХ Всеукраїнська наукова конференція молодих істориків науки, техніки і освіти та спеціалістів за темою «Наука для відбудови України»: Мат. конф., 19 квітня 2024 р., м. Київ. C. 106 -109.
8. Чала Є. О., Адамчук-Чала Н .І., Назаренко В. І. Науково-практичний досвід людського харчування Університету Макгілл (Монреаль, Канада) та перспективи співробітництва. ХXIХ Всеукраїнська наукова конференція молодих істориків науки, техніки і освіти та спеціалістів за темою «Наука для відбудови України»: Мат. конф., 19 квітня 2024 р., м. Київ. C. 237-240.