Шановні колеги! Науковий семінар Інституту біохімії ім. О.В.Палладіна НАН України «Актуальні проблеми сучасної біохімії» продовжує свою діяльність. 2-го липня (вівторок) 2019 р. о 10-30 в Актовій залі Інституту будемо слухати доповідь м.н.с. відділу структури і функції білка Інституту біохімії ПИРОГОВОЇ Людмили Віталіївни «ФОРМУВАННЯ ТА ГІДРОЛІЗ ФІБРИНОВОГО ЗГУСТКУ В ПЛАЗМІ КРОВІ ЛЮДИНИ ЗА ПАТОЛОГІЧНИХ СТАНІВ ТА ЗА ДІЇ ЕКЗОГЕННИХ ФАКТОРІВ». Мова йде за апробацію кандидатської дисертації. Як завжди, до інформаційного листа додаємо авторські тези доповіді. Запрошуємо Вас та Ваших колег до участі у роботі семінару.
З повагою – С.О.Костерін.
ТЕЗИ НАУКОВОЇ ДОПОВІДІ
ФОРМУВАННЯ ТА ГІДРОЛІЗ ФІБРИНОВОГО ЗГУСТКУ В ПЛАЗМІ КРОВІ ЛЮДИНИ ЗА ПАТОЛОГІЧНИХ СТАНІВ ТА ЗА ДІЇ ЕКЗОГЕННИХ ФАКТОРІВ
Пирогова Людмила Віталіївна, м.н.с. відділу структури і функції білка Інституту біохімії
ім. О.В. Палладіна НАН України
Актуальність. Основною функцією системи гемостазу крові людини є підтримка цілісності системи кровообігу і організму в цілому, яка реалізується в умовах динамічної рівновага і взаємодії між згортаючою, фібринолітичною та антикоагулянтною системами. Порушення балансу в системі гемостазу може бути причиною внутрішньосудинного тромбоутворення або кровотеч і призводити до тяжких наслідків. Тому вивчення процесу утворення фібринового згустку та його руйнування, оцінка стану системи гемостазу, регуляції та ролі в патогенезі захворювань, пов’язаних з порушеннями системи гемостазу, а також характеристика змін цього процесу під дією антитромботичних препаратів in vitro є актуальним напрямком досліджень сучасної гемостазіології, біотехнології та клінічної біохімії.
Метою роботи була кількісна характеристика процесу формування та гідролізу фібринового згустку в плазмі крові людини за деяких патологій та оцінка зв’язку кількісних параметрів цього процесу з концентрацією молекулярних маркерів активації системи гемостазу.
Відповідно до мети роботи було поставлено такі завдання:
- визначити кількісні характеристики формування та руйнування фібринового згустку в плазмі крові людини в нормі та при патологіях за допомогою методу загального гемостатичного потенціалу;
- провести кореляційний аналіз зв’язку між величинами параметрів формування та руйнування фібринового згустку і концентрацією молекулярних маркерів тромбоутворення (розчинний фібрин, D-димер, протеїн С, фібриноген) у плазмі крові пацієнтів при хронічній хворобі нирок, інфаркті міокарда, інсульті, стенокардії та деяких інших патологіях;
- визначити вплив екзогенних факторів, зокрема антитромботичних препаратів гепаринів та калікс[4]арену С-145, на параметри формування і гідролізу фібринового згустку і плазмі крові.
Досліджено 225 зразків плазми крові хворих на хронічну хворобу нирок інфаркт міокарду, інсульт, стенокардію, стеноз та захворювання тазостегнового суглобу. Утворення та руйнування фібрину в плазмі крові вивчали турбідиметричним методом за поглинання світла згустком, що утворюється і руйнується у присутності АЧТЧ реагенту і тканинного активатора плазміногену (t-PA). Визначали потенціал згортання (ЗП), фібринолітичний потенціал (ФП), загальний гемостатичний потенціал (ЗГП), а також швидкість утворення та латеральної асоціації протофібрил. Концентрацію у плазмі крові хворих фібриногену, розчинного фібрину (РФ) і D-димеру визначали із застосуванням імунодіагностичних методів, розроблених у Інституті біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України. Вміст протеїну С у плазмі крові хворих визначали за допомогою ензимного активатора та хромогенного субстрату S2236.
Виявлено подовження лаг-періоду зсідання плазми у хворих на гострий інфаркт міокарду, інсульт та захворювання тазостегнового суглобу у 2,3, 7,2 і 1,5 рази відповідно. що вказує на гальмування швидкості утворення тромбіну на внутрішньому шляху за даних патологій. Подовження лаг-періоду за інших досліджених патологій не спостерігали. Відношення потенціалу згортання та фібринолітичного потенціалу (ЗП/ФП) показало, що за інсульту, незважаючи на виявлені нами патологічні зміни, система гемостазу ефективно підтримує баланс між зсіданням крові та фібринолізом (ЗП/ФП = 4,0 ± 1,9, значення в плазмі крові донорів: 4,1 ± 0,1), тоді як при гострому інфаркті міокарду та хронічній хворобі нирок цю рівновагу суттєво зміщено в бік фібринолізу – показник становить 2,5 ± 1,3 та 3,1 ± 0,5 відповідно, а за стенокардії навпаки – в бік коагуляції (ЗП/ФП = 6,85 ± 1,2). Оцінка зв'язку між параметрами гемостатичного потенціалу та концентраціями молекулярних маркерів за методом Пірсона у групі хворих на хронічну хворобу нирок з високою концентрацією розчинного фібрину (понад 4 мкг/мл) виявила зростання сили кореляційного зв’язку між вмістом протеїну С та фібринолітичним потенціалом (-0,93), потенціалом згортання (-0,81) та вмістом фібриногену (0,73). Це вказує на існування чітких кореляційних зв’язків між системами зсідання крові, фібринолізу і антикоагулянтною системою протеїну С. Таким чином, кількісні параметри турбідиметричної кривої, яка відображає зміни стану плазми під час формування та гідролізу фібринового згустку, пов'язані з індивідуальними параметрів системи гемостазу, які визначають у діагностичних тестах (фібриноген, розчинний фібрин, D-димер, протеїн С). В роботі розроблено підходи для аналізу зв’язку між цими молекулярними маркерами та параметрами загального гемостатичного потенціалу.
Досліджено вплив деяких речовин на процес формування і гідролізу згустку в плазмі крові, зокрема каліксарен С-145 та гепарину. Показано, що каліксарен С-145 істотно пригнічує швидкість утворення і швидкість руйнування фібринового згустку в плазмі крові. Використовуючи ЗГП, ми дійшли висновку, що попри значну антикоагулянтну дію С-145, прокоагулянтна та фібринолітична ланки гемостазу за його дії знаходяться у динамічній рівновазі.
Висновок. Таким чином, проведені дослідження дозволили запропонувати придатний до використання у клінічній практиці спосіб оцінки динамічної рівноваги у системі гемостазу – метод загального гемостатичного потенціалу плазми крові. Запропонований нами підхід, попри принципову подібність до тромбоеластографії, не потребує дорогих реактивів та виконується за допомогою стандартної автоматичної системи вимірів у мікропланшетах, яка входить у перелік базового лабораторного обладнання більшості діагностичних лабораторій.
Окремої уваги заслуговує питання регуляції молекулярних механізмів фібриноутворення та фібринолізу в плазмі крові, зокрема за патологічних станів. Параметри турбідиметричної кривої, яка відображає зміни мутності розчину під час формування та гідролізу згустку фібрину в плазмі крові, залежать від індивідуальних параметрів системи гемостазу, які визначають у діагностичних тестах (фібриноген, розчинний фібрин, D-димер, протеїн С). Виконання роботи дозволило встановити зв’язок між деякими із цих молекулярних маркерів та з параметрами гемостатичного потенціалу.