Оберіть свою мову

Телефонний довідник

 
 

GoogleTranslate

Ukrainian Bulgarian Czech Danish English Estonian Finnish French German Greek Hungarian Italian Japanese Latvian Lithuanian Norwegian Polish Portuguese Romanian Slovak Slovenian Spanish Turkish
 

Апробація кандидатської дисертації Криніної Ольги Ігорівни.

20 серпня 2020 року о 12:00 у Актовій залі Інституту на спільному розширеному семінарі відділів молекулярної імунології, структури і функції білка, біохімії вітамінів та коензимів, молекулярної біології та сигнальних механізмів клітин.

 Тема дисертаційної роботи «Біологічна роль гепарин-зв’язувальної ділянки в структурі гепарин-зв’язувального EGF-подібного фактору росту».

 Білки – представники сімейства епідермальних факторів росту відіграють ключову роль у процесах росту, розвитку, диференціації та міграції клітин. Гепарин-зв’язувальний, подібний епідермальному фактору росту, ростовий фактор (HB-EGF) є типовим представником родини епідермальних факторів росту. HB-EGF є одним з важливих медіаторів регенерації сполучної тканини, розвитку серцевих клапанів та інших нормальних фізіологічних процесів. З біологічною дією секреторної форми HB-EGF асоціюють проблеми пов'язані з стимулюванням онкогенної трансформації. Цей мітоген бере участь у канцерогенезі активізуючи проліферацію ракових клітин, їх міграцію та виживання. Підвищена експресія HB-EGF часто спостерігається в таких онкогенних захворюваннях, як рак яєчників, молочної залози та ін. Визначною особливістю HB-EGF як ростового фактору є його здатність зв’язувати дифтерійний токсин та інтерналізувати його до цитоплазми. Характерною особливістю HB-EGF є його здатність взаємодіяти з гепарином та гепаран сульфат протеогліканами (ГСПГ).

 

Наразі в літературі бракує відомостей щодо особливостей внутрішньоклітинного транспорту дифтерійного токсину чи його похідних, опосередкованого трансмембранною формою HB-EGF, а також секреторного HB-EGF в комплексі з власними рецепторами. Проведення досліджень у цьому напрямку дозволить не тільки розширити уявлення щодо взаємозв’язку між асоціацією HB-EGF з ГСПГ та прояву ним його характерних функцій в різних фізіологічних процесах. Також ми зможемо отримати додаткову інформацію щодо можливостей використання HB-EGF в якості таргетної сполуки для агресивних ракових клітин та створити нові лінії клітин, які будуть націлені саме на оцінку ефективності дії таких протипухлинних препаратів.

Метою дисертаційної роботи є дослідження ролі гепарин-зв’язувального домену у структурі HB‑EGF людини та його значення для забезпечення біологічної активності ростового фактору, а саме рецепції трансмембранною формою дифтерійного токсину та утворення комплексів його секреторної форми з EGFR і їх подальшої інтерналізації.

В роботі було застосовано кількісну оцінку процесу ендоцитозу повнорозмірного sHB-EGF та його вкороченої форми з відсутнім гепарин-зв’язувальним доменом. Вперше було показано, що відсутність взаємодії sHB-EGF з ГС індукує більш ранню транслокацію ліганд-рецепторного комплексу до цитоплазми та фосфорилювання рецептору. Крім цього, нами було створено нові генетичні конструкції, що кодують флуоресцентно-мічені похідні proHB-EGF людини з мутаціями в гепарин-зв’язувальному домені, та на їх основі продемонстровано внутрішньоклітинне транспортування похідного дифтерійного токсину. Було отримано клітинну лінію з ноукаутом гену HB-EGF, яка можуть бути можуть бути корисними при розробці новітніх протипухлинних препаратів, спрямованих на блокування біологічної дії ростового фактору.

Таким чином, отримані нові дані щодо особливостей зв’язування та ендосомального транспорту sHB-EGF, а також рецепції похідного дифтерійного токсину в залежності від взаємодії з ГСПГ розширюють сучасні уявлення про роль гепарин-зв’язувального домену в структурі HB‑EGF.